Справа №22-ц-1559/11 Головуючий у суді у 1 інстанції -

Категорія - 30 Суддя-доповідач - Маслов

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Маслова В. О.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Рибалки  В. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми апеляційні скарги  ТОВ «Ямпільський молокозавод», ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 30 червня 2011 року та на  ухвалу  цього суду від 22 липня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ямпільський молокозавод», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 30 червня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ямпільський молокозавод» на користь позивача 36791 грн. майнової шкоди, 800 грн. моральної шкоди, 578 грн. судових витрат, а всього 38169 грн. 98 коп. Стягнуто з ТОВ «Ямпільський молокозавод» 1758 грн. витрат за проведення експертизи.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 22 липня 2011 року виправлено арифметичні помилки в мотивувальній та резолютивній частині рішення суду від  30 червня 2011 року. Вказано в пункті 2 резолютивної частини рішення, що з ТОВ  «Ямпільський молокозавод» стягнуто на користь ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 30033 грн., моральну 800 грн., судових витрат – 528 грн., а всього 31361 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне дослідження і оцінку доказів, просить рішення суду змінити і визначити розмір шкоди, що підлягає стягненню з розрахунку рівних часток вини обох водіїв, а тому позов підлягає задоволенню тільки на половину.

В апеляційних скаргах на рішення та ухвалу суду позивачка, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення заявленого позову, оскільки вважає водія вантажівки, який виїхав з другорядної дороги на головну, винним на 100 відсотків у порушенні правил дорожнього руху і у заподіянні шкоди.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду третя особа, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду змінити та зменшити суми, які стягнуті з відповідача.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2009 року водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ - 3307, державний номер НОМЕР_1, що належить TOB «Ямпільський молокозавод», в с. Усок Ямпільського району Сумської області, виїзджаючи з другорядної на головну дорогу Шостка-Ямпіль, зіткнувся з автомобілем AUDI А6, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби були пошкоджені.

Той факт, що володільцем автомобіля ГАЗ 3307, д.н. НОМЕР_1 є відповідач - TOB «Ямпільський молокозавод» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13 червня 2003 року. Водій ОСОБА_2 має посвідчення водія, відповідну категорію на керування транспортних засобів та перебував в трудових відносинах з TOB «Ямпільський молокозавод» (а.с.10-11).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля AUDI А6., д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_1, правом керувати вказаним автомобілем має ОСОБА_5, який має посвідчення водія та відповідну категорію на керування транспортним засобом (а.с.12-13).

Постановою Ямпільського районного суду від 23 грудня 2009 водій ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу на суму 340 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-1236/2009 p., водій ОСОБА_2 при проїзді перехрестя не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі. На правопорушника було накладено штраф, який він сплатив. Вказана постанова вступила в законну силу.

Висновком експерта № 69 від 31 травня 2011 року встановлено, що водії обох автомобілів мали технічну можливість уникнути зіткнення автомобілів. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля ГАЗ 3307 д.н. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та в діях водія автомобіля AUDI А6 д.н. НОМЕР_2 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв’язку з ДТП (а.с. 167-173).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на положення ч.ч. 1, 2 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України, встановлені вищезгаданою постановою Ямпільського районного суду від 23 грудня 2009 обставини щодо наявності у вчиненому ДТП вини водія ОСОБА_2, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Разом з тим, хоча небезпека виникла не з вини водія ОСОБА_5, але він внаслідок недотримання Правил дорожнього руху, зокрема п. 12.3, не вжив достатніх заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку, що у зазначеній ДТП є вина обох водіїв і з урахуванням конкретних обставин визначив процент цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_2 – 80 %, а водія ОСОБА_5 – 20 %.

Доводи апеляційної скарги відповідача про визначення частки вини обох водіїв у розмірі 1/2 та доводи апеляційної скарги позивачки про нічим не підтверджену вину водія ОСОБА_5 в скоєнні ДТП є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, визначаючи процент цивільно-правової відповідальності водіїв 80 % та 20 %, врахував висновок судової автотехнічної експертизи від 31 травня 2011 року та обставини ДТП, а саме те, що водій ОСОБА_2 при проїзді перехрестя, всупереч п. 16.11 Правил дорожнього руху, не надав переваги автомобілю, який рухався по головній дорозі, а водій ОСОБА_5 хоча і мав перевагу в русі, але не вжив всих можливих заходів щоб попередити ДТП, шляхом гальмування, або зменшити тяжкі наслідки, тобто не дотримався вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Проаналізувавши висновок автотехнічної експертизи , адміністративну справу № 3-1236 відносно ОСОБА_2, всі матеріали даної цивільної справи колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визначене ним співвідношення вини обох водіїв у скоєній дорожньо-транспортній пригоді.

Колегія суддів знаходить необґрунтованими на матеріалах справи доводи відповідача і, фактично погодившигося з ним водія, ОСОБА_2, які стверджують про обопільну і рівну вину обох водіїв. Вина водія ОСОБА_2 значно переважає вину іншого водія, оскільки саме ОСОБА_2 з другорядної дороги виїхав на головну, не переконавшись у безпеці цього руху, не пропустив автомашину, яка рухалася по головній дорозі. Саме його безпечність і неуважність створила аварійно-небезпечне становище і знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з заподіянням матеріальної і немайнової шкоди. Не допусти він грубого порушення Правил дорожнього руху, не була б причинена позивачу матеріальна і немайнова шкода. В протоколі про адміністративне порушення він власноручно записав: «Не заметил автомобиля, который ехал по главной дороге».

Колегія суддів не вбачає підстав ні для збільшення частки вини водія ОСОБА_6, ні для зменшення, а тому доводи апеляційних скарг позивача і відповідача задоволенню не підлягають.

Так саме, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг позивача для збільшення або зменшення розміру відшкодування заподіяної матеріальної і немайнової шкоди, які суд визначив з урахуванням усих обставин справи. Зазначивши в рішенні про співвідношення ступеня вини обох водіїв, суд у резолютивній частині рішення припустився помилок, які сам виправив ухвалою від 22 липня 2011 року.

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 30 грудня 2009 року, виданого судовим експертом автотоварознавцем Петрик О.І., сума матеріальних збитків, завданих в результаті пошкодження при ДТП автомобіля AUDI А6, становить 62 531,98 грн., вартість зазначеного дослідження становить 605 грн. (а.с. 14-27).

Той факт, що автомобіль AUDI А6 було застраховано, і ОСОБА_8 було сплачено 24 990 грн. страхового відшкодування від ДТП, підтверджується заявою (а.с. 33) та не оспорюється відповідачем.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач звертаючись до суду з позовом подала суду необхідні докази і щодо розміру заподіяної шкоди. З цього приводу у матеріалах справи є грунтовний детальний висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку завданого автомашині позивачки. Судовий експерт автотоварознавець Петрик О.І., який має кваліфікацію судового експерта-автотоварознавця, стаж експертної робот із 1999 року, свідоцтво, яке видане Міністерством юстиції України 10 червня 2005 року, у присутності обох водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_2, представника ЗАТ СГ «Українська страхова група» Шерстобітової В.В., оглянув і дослідив автомашину позивача 26 грудня 2009 року, склав дефектну відомість, калькуляцію пошкоджень, зробив фототаблиці і склав детальний і обгрунтований висновок, який є в матеріалах справи.

Відповідач дійсно заявляв клопотання про призначення судової експертизи у суді першої інстанції, однак суд ухвалою від 30 червня 2011 року відхилив це клопотання (а.с. 181). Суд першої інстанції мотивував це тим, що клопотання відповідача не обгрунтовано розрахунками або посиланнями на  конкретні помилки або неточності наявного у справі висновку.

Суд першої інстанції розцінив ці дії як намагання відповідача затягнути процесс і відстрочити час відшкодування шкоди, заподіяної з вини його працівника. Справа в суді розглядалася більше року, а таке клопотання було заявлено тільки в день винесення судом рішення (а.с. 179).

Колегія суддів знаходить достатніми ті докази, які є в матеріалах справи, щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди. Доводи відповідача ні в якій мірі не спростовують наявний у справі висновок, який є письмовим доказом, і який отримав з боку суду належну оцінку. З наявних у справі фототаблиць вбачається, що автомашина позивачки зазнали нищівних пошкоджень з вини водія відповідача.

Доводи відповідача про зменшення розміру відшкодування у зв’язку з тим, що автомашина позивача після удара по ній автомашиною відповідача злетіла на узбіччя, де ще вдарилася об стовп і зазнала додаткових ушкоджень, не можуть бути підставою для зміни рішення суду і зменшення розміру відповідальності, оскільки і удар об стовп відбувся з вини водія відповідача. У висновку експерта зазначено, що вартість відновлювальних робіт по машині позивача перевищує її ринкову вартість.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про помилку суду щодо визначення суми стягнення за проведення експертизи, що відображено в п. 3 рішення, не є підставою для зміни ухвали суду про виправлення арифметичної помилки, оскільки стягуючи з відповідача 1758 грн., тобто повну суму за проведення автотехнічної експертизи по справі, місцевий суд зменшив суму судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 880 грн. на 528 грн. (880-352=528), тобто на 358 грн., що становить 20 % від 1758 грн. Таким чином, спосіб зарахування судових витрат відповідає змісту ч. 1 ст. 88 ЦПК України, де визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачці майнової та моральної шкоди внаслідок ДТП, вину обох водіїв у певному відсотковому співвідношенні, понесення судових витрат позивачкою при зверненні до суду. Суд першої інстанції з достатньою повнотою з’ясував фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права.

Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують рішення і ухвалу суду і не містять даних, які б були підставою для зміни чи скасування рішення і ухвали.

Таким чином, перевіривши рішення і ухвалу в межах доводів скарг, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ТОВ «Ямпільський молокозавод», ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 30 червня 2011 року та  ухвалу  цього суду від 22 липня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Рішення та ухвала місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -