Справа №  1-111/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року

смт.Любар

    Любарський районний суд Житомирської області

       в складі :  головуючого – судді        І.І.Замеги

                                     при секретарі        Г.М.Войтович

                           з участю прокурора       М.М.Тещенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар кримінальну справу по обвинуваченню     

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України,  з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судимого на підставі ст.89 КК України,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.164 ч. 2 КК України

В С Т А Н О В И В:

Підсудний  ОСОБА_1 зобов’язаний згідно рішення Любарського районного суду від 26.01.2005 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до  досягнення нею повноліття.

Однак незважаючи на те, що відділом державної виконавчої служби Любарського районного управління юстиції він був неодноразово попереджений про настання кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з 01.02.2009 року  підсудний злісно ухиляється від їх сплати, навмисно не повідомляв відділ про отриманий дохід, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини в період з 01.02.2009 року по 01.06.2011 року не надавав і заборгованість  по аліментним платежам за  цей період становить 7935, 27 грн, а загальна заборгованість по сплаті аліментів  у нього складає   14620,34 грн..

      В судовому засіданні в пред’явленому обвинуваченні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненому повністю і  поснив, що аліментів на утримання доньки не сплачував, хоча мав таку можливість. Його неодноразово попереджували про кримінальну відповідальність, але належним чином на це він не реагував.

       Крім особистого визнання своєї вини підсудним , його вина у вчиненні даного злочину підтверджується зібраними по справі доказами.

Свідок ОСОБА_2, пояснила, що під час перебування у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_1 у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3. На початку 2005 року вони припинили сімейні стосунки і рішенням суду на її користь були присуджені  аліменти на утримання малалітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі ? частини всіх видів доходу, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця.

        Однак ОСОБА_1 злісно ухиляється від  сплати аліментів, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, вихованням дочки не займається. ЇЇ відомо, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 становить  14620, 34 гривні.

        На підставі виконавчого листа  від 26 січня 2005 року № 2-60-2005  ОСОБА_1 за рішенням Любарського районного суду зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення нею повноліття.

     Довідка видана ТОВ «А.Т.К.» вказує, що ОСОБА_1 16.05.2005 року уклав з компанією договір оренди земельної ділянки, згідно якого  йому в 2010 році було виплачено 954.24 грн.

     Довідка – розрахунок № 4133/3 від 07.06.2011 року вказує, що заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 за період з 01.02.2009 року по 01.06.2011 року становить 7935.27 грн..а загальна сума заборгованості станом на 01.06.2011 року становить 14620.34 грн..

Згідно зобов’язань від 22 червня 2009 року,  27 січня та 23 червня 2010 року, 31 січня, 11 квітня та 16 червня 2011 року  підсудний неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 батьком вказаний підсудний  ОСОБА_1

     Аналізуючи всі зібрані та перевірені докази по справі суд вважає, що вина  ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей /аліментів/, що вчинене особою раніше судимою за злочин передбачений ст.164 КК, доведена повністю і кваліфікує його дії за ст.164 ч. 2 КК України.

       Обираючи покарання ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину; обставин, які пом’якшують та  обтяжують покарання судом не встановлено, а тому  обирає його в межах санкції ст.164 ч.2 КК України у вигляді обмеження волі.

        Суд вважає за необхідне виключити із пред’явленого обвинувачення підсудному таку обтяжуючу обставину як рецидив злочину, поскільки це є кваліфікуючою ознакою даного злочину.

       Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

                                                                   Суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ст.164 ч.2 КК України і обрати йому  покарання за цим законом у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

        До вступу вироку в законну силу обрати засудженому запобіжний захід  –  підписку про невиїзд.

       На вирок може бути подана апеляція в  апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом  п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                         І. І. Замега