Справа № 33ц-298/07                                                                                   Категорія - 33

Головуючий в 1 інстанції: Лекан І.Є. Доповідач: Завидовська - Марчук О.Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем        України

2 липня  2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі : Лончука В.Г.,  Завидовської - Марчук О.Г.,  Подолюка В.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.  Луцьку справу за позовом ОСОБА_1,  діючого в інтересах ОСОБА_2,  до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільбуд» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за касаційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача ВАТ «Тернопільбуд» на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2005 року,  -

встановила :

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ВАТ «Тернопільбуд» звернулися до Верховно­го Суду України з касаційними скаргами на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2005 року,  якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволе­но,  рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 листопада 2004 року скасовано,  а справу повернуто в той же суд на новий розгляд іншим суддею.

5 квітня 2007 року справу передано для розгляду і вирішення відповідно до глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України до апеляційного суду Волинської області відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судо­устрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року №697-V .

Ухвалою судді колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апе­ляційного суду Волинської області від 27 червня 2007 року за касаційними скаргами пози­вача ОСОБА_1 та відповідача ВАТ «Тернопільбуд» відкрито касаційне провадження.

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення апеляцій­ним судом норм матеріального і процесуального права,  в зв»язку з чим ставить питання про зміну ухвалу апеляційного суду та задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування своєї касаційної скарги відповідач покликається на порушення судом норм процесуального права,  в зв»язку з чим ставить питання про скасування ухвали апе­ляційного суду Тернопільської області від 01.02.2005 року і залишення в силі рішення Тер­нопільського міськрайонного суду від 17.11.2004 року,  як помилково скасоване.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду ухвали апеляційного су­ду Тернопільської області від 1 лютого 2005 року відсутні,  виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд,  апеляційний суд виходив з того,  що судом при вирішенні справи були порушені норми процесуального та матеріального права і суд не з»ясував всіх обставин справи,  які мають значення для правильного вирішення спору.

Так,  в порушення вимог  ст.  15 ЦПК України суд не визначив характеру спірних пра­вовідносин,  які виникли між сторонами,  не визначив їх прав та обов»язків,  не визначив нор-

2

ми матеріального права,  які регулюють ці спірні   правовідносини   і   не   запропонував     сторонам з цього приводу дати пояснення та подати докази.

Крім цього,  суд не вказав на підставі якого закону між сторонами виникли зобов»язання,  по яких відповідач набув право використання частини земельної ділянки пози­вача та не зазначив факти,  які б підтверджували це,  а також не роз»яснив відповідачеві пра­во на пред»явлення зустрічного позову про набуття з підстав,  встановлених законом права на використання частини земельної ділянки позивача.

Такий висновок апеляційного суду є обгрунтованим,  оскільки,  відповідно до  ст.   ст.  212,  213,  214 ЦПК України,  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об»єктивному та безпосередньому дослідженні наяв­них у справі доказів. Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного су­дочинства,  вирішив справу згідно з законом і обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин,  на які сторони посилаються,  як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні і під час ухвалення рішення суд вирішує питання,  які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин,  яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційних скарг не можуть бути взяті до уваги,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є непра­вильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що ухвала апеляційного суду поста­новлена з додержанням норм матеріального та процесуального права,  а підстави для обов»язкового скасування судового рішення,  передбачені ч.1  ст. 338 ЦПК України,  відсутні.

Наведені у касаційних скаргах доводи,  висновки судів не спростовують.

Керуючись  ст.   ст.  332,  336 ЦПК України колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області,  -

ухвалила:

Касаційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ВАТ «Тернопільбуд» відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.