Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3553 / 11 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І. М.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 серпня 2011 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
Коваленко А.І.,
при секретарі: Черненко А .В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум.
Позивачка зазначала, що 27 березня 2007 року була прийнята на роботу до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА». 21 липня 2009 року позивачку було звільнено за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання своїх службових обов`язків.
27 липня 2009 року ОСОБА_3 В звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ЗАТ «УАСК АСКА»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2010 року позов було частково задоволено: - визнані незаконними та скасовані накази ЗАТ «УАСК АСКА» № 572 від 11.06.2009р., № 706 від 21.07.2009р. про накладення дисциплінарного стягнення; - визнаний незаконним та скасований наказ ЗАТ «УАСК АСКА»№ 661-к від 21.07.2009 р. про звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП; - поновлено ОСОБА_3 на посаді головного фахівця з управління ринком та виробничою активністю ЗАТ «УАСК АСКА»; - стягнуто з ЗАТ «УАСК АСКА»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6369,84 грн.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2011 року відповідачем було оскаржене в апеляційному порядку, але ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2010 року апеляційну скаргу ЗАТ «УАСК АСКА»відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя залишено без змін.
Позивачка в позовній заяві зазначала, що згідно з вимогами ст. 235 ч. 5 КЗпП прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого робітника підлягає негайному виконанню.
Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Питання пов`язанне з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення на роботі працівника та вносяться зміни до трудової книжки відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінсоцзахисту України, Мінюсту України від 29.07.93 р. № 58, зокрема: визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.
1 липня 2010 року ОСОБА_3 була поновлена на роботі і звільнена з посади, яку обіймала у ЗАТ «УАСК АСКА», за власним бажанням.
Позивачка вважала, що оскільки фактичне допущення до виконання її попередніх обов`язків як працівника ЗАТ «УАСК АСКА»відбулось лише 01.07.2010 року(про що свідчить запис у трудовій книжці), за період з 12.03.2010 р по 01.07.2010 року ОСОБА_3 повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Посилаючись на зазначене, просила суд стягнути з ЗАТ «УАКС АСКА»на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2870, 36 грн.; середній заробіток за час затримки виплати належних їй сум по день фактичного розрахунку.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Стягнуто з ПАТ «УАКС АСКА»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2010 р по 30.06.2010р в розмірі 2870, 36 грн. та середній заробіток за час затримки виплати належних їй сум з 02.07.2010р. в розмірі 8532, 44 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УАСК АСКА», посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року, та ухвалити нове рішення по справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, заперечення позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установлено судом, 27 березня 2007 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА». 21 липня 2009 року її було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх службових обов`язків, але рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2010 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2010 року, ОСОБА_3 поновлена на посаді головного фахівця з управління ринком та виробничою активністю ЗАТ «УАСК АСКА»і з ЗАТ «УАСК АСКА»на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6369,84 грн.
Зазначене рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі відповідачем виконано лише 01.07.2010 року і в цей день вона звільнилась з роботи за власним бажанням. При звільненні відповідач виплатив їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за судовим рішенням у розмірі 6369,84 грн., тобто за період з 22.07.2009р. по 11.03.2009 року(а.с. 13-15).
Дослідивши обставини справи і встановивши факт затримки відповідачем виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, визнав право на оплату вимушеного прогулу за період з 12.03.2010 р по 01.07.2010 року, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника до фактичного поновлення на роботі. Розрахунок відповідачем не оспорюється.
Доводи апелянта про пропущення строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необґрунтовані.
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 після звільнення неодноразово зверталася до посадових осіб ЗАТ «УАСК АСКА»про здійснення добровільної оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2010 р по 01.07.2010 року( а.с. 18-26).
Стягуючи з відповідача на користь позивачки також 8532грн.44 коп., суд виходив із того, що на користь позивачки підлягає стягненню і середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 02.07.2010р. по час ухвалення судового рішення, оскільки відповідач середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2010 р по 01.07.2010 року не виплатив при звільненні ОСОБА_3
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За таких обставин, оскільки законом передбачено, що питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вирішується судом, то невиплата таких коштів при звільненні позивачки відбулася не з вини відповідача, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, рішення суду в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення відповідає вимогам закону, тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року по цій справі скасувати в частині задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні і ухвалити в цій частині нове рішення :
У задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільнені відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти дні.
Головуючий:
Судді: