Справа № 2-1425/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Провадження № 22-ц/0390/1079/11

Категорія:45 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати  з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого –судді Киці С.І.,

суддів –Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,

при секретарі Матюхіній О.Г.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

                    відповідача ОСОБА_2,

                    представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування та державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2011 року забезпечено позов в даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0250 га, яка розташована в с. Підгайці Луцького району Волинської області та належить ОСОБА_6

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і просить дану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви  про забезпечення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до  ч.1 ст. 151 ЦПК, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Положеннями  ч.2  ст. 151 ЦПК передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, які необхідні для забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Судом встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання договору дарування земельної ділянки площею 0,0250 га, яка розташована в АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2007 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, визнання недійсним  державного акту на цю земельну ділянку і визнання права власності на земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка площею 0,0250 га, яка розташована в АДРЕСА_1 і на яку накладено арешт є предметом спору.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна ділянка є складовою всієї земельною ділянки, а тому відчужити її не є можливим, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що на спірну земельну ділянку площею 0,0250 га виданий державний акт на право власності на ім’я ОСОБА_6, в зв’язку з чим в суду першої інстанції були всі підстави вважати, що дана земельна ділянка може бути реалізована, що призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Перевіряючи правильність ухвали суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням вимог закону.

     Керуючись ст. 303, 304,307,312, 314-315 ЦПК України колегія суддів

                                                                 УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6  відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від  31 травня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий          

Судді