Справа № 2-7049\11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"28" липня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Краснянській С.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дідоренко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент»про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, суд,-
в с т а н о в и в :
представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 в інтересах позивача –ОСОБА_2, звернулась до суду із зазначеним позовом з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів у вигляді упущеної вигоди в розмірі 25000,00 грн. і судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2010 року позивач отримав гарантійний лист від відповідача в якому вказувалось, що відповідач укладе з ним договір оренди квартири, як тільки у нього будуть готові документи як фізичної особи-підприємця. Вказані вимоги він виконав і 30.08.2010 року отримав Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, а відповідач надав договір про оренду належної позивачу квартири для попереднього ознайомлення, але згодом представник відповідача зателефонував і сказав, що вони відмовляються укладати договір оренди квартири через те, що у них відпала у цьому потреба. Оскільки вказані дії потягли за собою втрату упущеної вигоди яка полягає у тому, що позивач відмовив двом особам у оренді його квартири, що, згідно проекту вказаного договору складає 2300,00 доларів США у місяць, також понесені витрати по оформленню позивача як фізичної особи-підприємця, то вважає, що загальна сума збитків у еквіваленті до національної валюти складає 25000,00 грн. Вказані кошти і судові витрати просить стягнути із відповідача.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, при цьому, надала письмові заперечення (а.с.53-54).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач являється громадянином США (а.с.9-11) та зареєстрований в Україні як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_1 (а.с.15); крім того, він має картку фізичної особи –платника податків і одержав відповідний ідентифікаційний номер (а.с.12) та свідоцтво від 3.09.2010р. про сплату єдиного податку (а.с.16).
Згідно гарантійного листа ТОВ «Готель Менеджмент»від 25.08.2010 року, переклад тексту якого надано представником позивача і здійснено відділом перекладів ВАТ «Світанок», позивача було проінформовано, що вказане товариство має серйозні наміри укласти договір оренди на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як тільки будуть готові всі документи стосовно реєстрації в якості одноосібного власника (а.с.31).
Однак, представник позивача повідомив, що переклад неточний, оскільки умовою для укладання угоди про оренду квартири є виготовлення документів по реєстрації позивача як приватного підприємця. Вказане підтвердила і представник відповідача, однак зазначила, що сам позивач не повідомив відповідача про виконання вказаної умови.
Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідач здійснив оферту позивачу укласти договір оренди житлового приміщення: кв.АДРЕСА_1, відповідно до якого вказану оферту було зроблено з відкладальною обставиною (ч.1 ст.212 ЦК України) –повідомленням відповідача про державну реєстрацію позивача як фізичної особи –підприємця.
Згідно ч.2 ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений –протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Однак, ні позивач, ні його представник не представили суду жодного доказу, який би підтверджував акцептування оферти: повідомлення відповідачу про набуття позивача статусу фізичної особи-підприємця в Україні.
Крім того, суду не було надано жодного доказу щодо правової підстави належності позивачу вказаної квартири.
Суд не визнає належним і допустимим доказом щодо укладання договору оренди між сторонами - проект договору оренди, який був в судовому засіданні наданий представником позивача, оскільки він являє собою чистий бланк, що не містить найменування позивача, найменування правовстановлюючих документів щодо предмету оренди, інші данні та не підписаний сторонами (а.с.44-52).
Відшкодування збитків у відповідності до вимог ч.2 ст.16 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов»язків, є договори та інші правочини.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність порушення цивільного права позивача з боку відповідача, тому воно не підлягає судовому захисту, оскільки договір оренди між сторонами укладено не було, відповідач не порушував ніяких зобов»язань перед позивачем, не спричиняв йому майнових збитків в розумінні вимог ст.623 ЦК України, в тому числі щодо неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави для стягнення на користь позивача суми упущеної вигоди з відповідача.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 16, 212, 623, 638, 640, 644, ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 57- 60, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в:
в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :