Справа №22-а-9087/11Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.

Категорія63Доповідач у 2 інстанціїКасьяненко

18.08.2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

                               головуючого : судді Антоненко В.І.,

                               суддів:  Гуля В.В., Касьяненко Л.І.,

розглянула у порядку письмового провадження у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про  стягнення недоотриманої щомісячної державної допомоги «дітям війни»,-

в с т а н о в и л а :

          У вересні 2008 року  позивачка  звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь за 2006-2007 роки недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в сумі 2733 грн.30 коп.

             Постановою  Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2009 року позов задоволено.

              Стягнуто з відповідача на користь позивачки недоплачену  щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн.30 коп.

          В апеляційній скарзі УПФУ у Вишгородському районі Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

               Апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

               По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Вишгородському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачка має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте така надбавка у 2007 році виплачувалася не у повному розмірі.

            Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

          Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо виплати вищевказаної допомоги за 2006 рік, оскільки суд не врахував положень ст. 100 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи позивачка пропустив строк звернувся до суду, що встановлений ст. 99 КАС України в один рік з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення її прав. І причинити такого пропуску не є поважними.

          Суд задовольняючи позов, не врахував норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивачка, мала право на отримання допомоги у більшому розмірі, тобто судом було застосовано недіючу норму матеріального права.  Тобто на момент виплати надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.      

                  Таким чином, дії відповідача на час виплати вказаної допомоги позивачці були правомірними та узгоджувались з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

                 Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

                 Інших доводів, які б спростовували зроблені судом висновки, в апеляційній скарзі не наведено.

          Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду, виклавши абзац другий  резолютивної частини у редакції, яка відповідає вимогам закону.

                 Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

                  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі задовольнити частково.

          Постанову  Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2009 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі на користь ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 26.09.2007 року по 31.12.2007 року».

                  У решті постанову залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

                   Головуючий

                  Судді: