У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Ковалевича С.П., Шимківа С.С.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.
за участю ОСОБА_1, її представника –адвоката ОСОБА_2; ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 –ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 17 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 17 червня 2011 року ОСОБА_1 у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подала апеляційну скаргу, де фактично покликалася на невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначала про неврахування судом при вирішенні справи показань свідків, які підтвердили, що ОСОБА_4 чинив на спадкодавця психологічний тиск, бив її, виривав на голові волосся. Тому вважала, що оспорювані заповіти не відповідали внутрішній волі ОСОБА_6, а її волевиявлення не було вільним.
З цих міркувань просила скасувати рішення Рівненського районного суду від 17 червня 2011 року і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів про складання заповітів під впливом психологічного тиску відповідача (відповідачів) чи третіх осіб, а тому й відсутності фактичних даних про ті обставини, що на час їх вчинення спадкодавець не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності і цивільної дієздатності.
Справа №22-1616-11 Головуючий у 1 інстанції: Красовський О.О..
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
Погоджуючись з правильністю досягнутих міським судом висновків, колегія суддів виходила з такого.
Спірні правовідносини між сторонами виникли зі спадкування ними майна після смерті ОСОБА_6 згідно зі складеними заповітами.
Матеріалами справи встановлено, що 2 вересня 1996 року ОСОБА_6 вчинила заповіт, яким 1\2 частину житлового будинку, що знаходиться у с. Бармаки Рівненського району по АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_8 –батькові позивача (а.с. 5). Після смерті заповіданого 1 червня 2004 року цю частину будинку вона заповіла ОСОБА_1 (а.с. 6).
9 лютого 2010 року ОСОБА_6 склала два нові заповіти, за якими земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в с. Бармаки Рівненського району площею 0, 1706 га, 1\3 частину зазначеного житлового будинку заповіла ОСОБА_1, а решту - земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2, 72 га та 0, 6003 га в с. Бармаки Рівненського району - відповідачам у рівних частках, 1\2 частину будинку –ОСОБА_4 (а.с. 7, 8). Ці заповіти посвідчені секретарем Великожитинської сільської ради і зареєстровані у реєстрі для нотаріальних дій під №№ 12 і 13.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року заповідач померла.
Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України - за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.
З роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абзаці другому п. 18 своєї постанови від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування”, вбачається, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).
Отже, в судовому засіданні позивачу слід було довести те, що заперечувані заповіти порушують її законне право на спадкування, позаяк заповідача на вчинення цих односторонніх угод спонукали обставини, які не залежали від волі останньої. Тобто мається на увазі те, що особисті розпорядження на випадок смерті (заповіти) було здійснено ОСОБА_6 під незаконним впливом (психологічним чи фізичним тиском), а також, що при їх вчиненні вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. При цьому її вимоги повинні обов’язково ґрунтуватися на безсумнівних і переконливих доказах.
Так, за змістом ч. 1 ст. 58 і ч. 2 ст. 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тому самі по собі посилання ОСОБА_1 на показання свідків про обставини складання заповітів, без сукупності з іншими - безперечними і об’єктивними фактичними даними, вірно залишені без уваги районним судом при вирішенні справи і ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки виявляються очевидно необґрунтованими.
Щодо решти доводів апеляційної скарги - про відсутність належної оцінки суду представленим доказам, то вони також колегією суддів не приймаються, адже не спростовують правильності висновків суду попередньої інстанції.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує обґрунтованості тверджень суду. Тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 17 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: