Справа № 2-1652/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

12 серпня 2011 року                                                                                    м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя                                                                                 Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                                                                Семенець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, 20 жовтня 2010 року за договором купівлі-продажу позивачка ОСОБА_1 придбала у відповідача ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчений нотаріально, а право власності на квартиру зареєстровано в БТІ м. Донецька. Після чого, відповідачка не знялася з реєстрації у квартирі в добровільному порядку. У родинних відносинах позивачка з відповідачкою не перебуває, остання у схоронності квартири не зацікавлена, за комунальні послуги не сплачує, більш того, з моменту укладення договору у квартирі не мешкає. На підставі цього, позивачка просить суд усунути перешкоди в здійсненні права власності на квартиру шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася. Надала суду письмову заяву, за якою підтримала в повному обсязі позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути за її відсутності.

Належним чином сповіщена про час та місце слухання справи відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суду не повідомила.

За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири (а.с. 9), 29 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі –продажу продала позивачці ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Станом на час подання позову до суду позивачка є єдиною власницею зазначеної квартири, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 11).

Згідно витягу з особового рахунку (а.с. 8) та довідки адресно - довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України  Донецькій області (а.с. 13), відповідачка залишається зареєстрованою в квартирі і на час розгляду справи в суді.

За вказаною довідкою адресно - довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України  Донецькій області (а.с. 13), відповідачка після продажу квартири змінила прізвище на „ОСОБА_2”.

З акту обстеження умов проживання, складеного 15 червня 2011 року комітетом мікрорайону „Євдокіївка” (а.с. 7) вбачається, що відповідачка в квартирі не мешкає більше 3-х років.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 3 Житлового кодексу, житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік та виданими відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР.

Згідно ст. 150 цього ж Кодексу, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсід: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші на заборонені законом угоди.

Згідно ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

          Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідачка при продажі квартири як колишній власник квартири, при продажі квартири та відсутності будь яких договірних відносин між нею та новим власником щодо користування квартирою, втратила право користування жилим приміщенням, складовою якого є право проживання в ньому. Реєстрація відповідачки без фактичного проживання порушує законні права та інтереси позивачки, обмежує її право на розпорядження квартирою.

          Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

          Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Позивачка як власник квартири згідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 Житлового кодексу має право володіти, користуватися та розпоряджатися квратирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї. Таке право позивачки згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і вона не може бути протиправно його позбавлена.

          Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї.

          Обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам закону, фактичним обставинам справи та є достатнім для повного відновлення порушеного права шляхом подальшого зняття відповідачки з реєстраційного обліку місця проживання.

          За наведених обставин, на підставі ч. 1 ст. 319 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Керуючись ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст. 150 Житлового кодексу, ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності –задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з’явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :