Справа  №2-60/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:          Холод Р.С.,

при секретарі:          Родніковій Ю.О.,

за участю представника позивачів ОСОБА_7., представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Руслан», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання угоди недійсною, -  

                                                       ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулися до суду до відповідачів з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і визнання договору оренди недійсним, посилаючись на те, що 07.03.2001р. о 18 год. 20 хв. відповідач ОСОБА_6, рухаючись по дорозі Веселе-Калинівка на тракторі МТЗ-82 д.н. НОМЕР_1, який належав на праві власності відповідачу ФГ «Руслан», порушив ПДР України тим, що не склав борону, яка виступала на смугу зустрічного руху на 0,7м., чим створив аварійну ситуацію. При зустрічному роз’їзді з їх автомобілем ВАЗ, в якому знаходились вони та їх малолітня донька біля села Ясна Поляна, Веселівського району, Запорізької області, скоїв ДТП, в результаті чого загинула їх малолітня донька, а їм спричинені різної тяжкості тілесні ушкодження. ОСОБА_6 при розгляду в суді кримінальної справи свою вину визнав повністю і не заперечував проти застосування амністії, внаслідок чого суд виніс постанову про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Їх позов про відшкодування шкоди розглядається тривалий час, по справі виносились рішення про задоволення їх вимог, але вища судова інстанція задовольняла скарги відповідача ФГ «Руслан», скасовуючи прийняті рішення і справу направляла на новий розгляд. В своїх позовних вимогах позивачі просять стягнути матеріальну шкоду в сумі 7 310,66 грн, яка виразилась в наступному: поховання дитини та проведення поминальних обідів (з урахуванням надання відповідачем ФГ «Руслан»коштів у сумі 2 000,00 грн.) складає – 1 579,25 грн.; лікування ОСОБА_4, якому в результаті ДТП спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження складає 546,80 грн.; лікування ОСОБА_5 складає –272,28 грн.;  пошкодження автомобіля, витрати на проведення експертизи –4 912,33 грн. Також просять стягнути моральну шкоду, яка складається у ОСОБА_4 в отриманих душевних страждань в результаті загибелі доньки в розмірі 100 000,00 грн. та спричинення йому тілесних ушкоджень 30 000,00 грн. Моральна шкода виразилась в наступному: в загибелі доньки, що стало причиною глибоких і тривалих душевних страждань; спричинені йому тілесних ушкоджень –понівечення обличчя, яке вже ніколи не буде мати вигляд до ДТП, в результаті чого почав уникати зустрічей з родичами, іншими людьми, став відчувати себе неповноцінною людиною, тривалий час знаходився на лікуванні, що залишило сім’ю без коштів на існування, отримання фізичного болю при проведенні операцій. У ОСОБА_5 моральна шкода складається в отриманих душевних страждань в результаті загибелі доньки у розмірі 100 000,00 грн. та спричинення їй тілесних ушкоджень у розмірі 15 000,00 грн. Моральна шкода виразилась в наступному: в загибелі доньки, що стало причиною глибоких і тривалих душевних страждань, неможливості розуміння того, що вже ніколи не побачить свою доньку; спричиненні їй тілесних пошкоджень; отримані фізичного болю при ДТП та лікуванні; намагання відповідача ФГ «Руслан»уникнути відповідальності, підробляючи документи.

Також, позивачі доповнили позовні вимоги в частині визнання договору оренди трактора, укладеного між ФГ «Руслан»та ОСОБА_6 недійсним. В обґрунтування зазначеної вимоги позивачі послались на те, що головою ФГ «Руслан»Васьковським А.Ф. в судове засідання були надані документи, відповідно до яких ОСОБА_6 нібито на час ДТП знаходився у відпустці з 26.02.2001р. по 10.03.2001р. і виходячи з цього, в зазначений час не виконував своїх трудових обов’язків, а трактор був переданий йому за договором оренди від 01.03.2001р. і тому ФГ «Руслан»не повинно відповідати за спричинення ним шкоди. Позивачі вважають, що зазначеними документами, відповідач ФГ «Руслан»намагається уникнути відповідальності, вважають їх підробленими та такими, що не створюють правових наслідків. В підтвердження цьому свідчать наступні факти: на досудовому слідстві та при розгляді кримінальної справи, факт того, що трактор передавався ОСОБА_6 в оренду і він був у відпустці, не був встановлений. Навпаки, ОСОБА_6 пояснював, що він працював в ФГ «Руслан»і що до нього приїхав агроном ФГ «Руслан»ОСОБА_8 і дав йому завдання проборонувати поле, що належить ФГ «Руслан». Витребуваний судом журнал реєстрації надання відпусток має виправлення і записи, зроблені іншим почерком та чорнилом. Крім цього, укладений начебто договір оренди між відповідачами відбувся без письмової згоди лізингодавця ВАТ «ЕКСІМ-ТРЕЙДИНГ», оскільки на той час трактор знаходився у лізингу і не був власністю ФГ «Руслан». Про укладення договору оренди ВАТ «ЕКСІМ-ТРЕЙДИНГ»не знало. Також, трактор при передачі його в оренду, не пройшов реєстрації. Таким чином, укладений між відповідачами договір оренди є мнимою угодою, а тому повинен бути визнаний недійсним. Позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги, а саме визнати договір оренди трактора від 01.03.2001р., укладений між ФГ «Руслан»та ОСОБА_6, недійсним; стягнути з ФГ «Руслан»на їх користь в рівних частках матеріальну шкоду в сумі 1 579,25 грн., яка складається з витрат на поховання, на поминальні обіди і транспортні витрати; стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5 459,13 грн., яка складається з витрат на лікування та на відновлення автомобіля; моральну шкоду в розмірі 130 000,00 грн.; стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 272,28 грн., яка складається з витрат на лікування; моральну шкоду в розмірі 115 000,00 грн. Стягнути з ФГ «Руслан»на користь позивачів в рівних частках судові витрати в розмірі 1 250,00 грн.

В судове засідання позивачі не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, свої інтереси в суді довірили представляти ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивачів уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими та законними.

Представник відповідача ФГ «Руслан»в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, раніше до суду надав письмові заперечення, в яких вказав, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. ДТП за участю позивачів і відповідача ОСОБА_6 сталося 07.03.2001р. 11.02.2000р. ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ФГ «Руслан»на посаду робочого, до посадових обов’язків якого не належить виконання робіт, пов’язаних з керуванням самопересувними транспортними засобами та управління механізмами та обладнаннями, якщо це потребує спеціального дозволу. Таким чином, до трудових обов’язків робочого ОСОБА_6 не належить керування трактором.  Згідно наказу №8 від 19.02.2001р., винесеного на підставі особистої заяви ОСОБА_6 знаходився у відпустці з 26.02.2001р. по 10.03.2001р. З відпустки його відізвано не було. Таким чином, ОСОБА_6 07.03.2001р., керуючи трактором МТЗ-82 не виконував своїх трудових обов’язків, тому що знаходився у відпустці. В зв’язку з чим, позовні вимоги позивачів до ФГ «Руслан»є безпідставними і незаконними. Крім цього, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На час скоєння ДТП 07.03.2001р. ФГ «Руслан»не був власником трактора, оскільки за договором оренди від 01.03.2001р., укладеного між ФГ «Руслан»та ОСОБА_6, він був переданий останньому в оренду на три місяці. Вимоги позивачів щодо визнання договору оренди недійсним є безпідставними і нічим не підтверджуються. Підстави, на які посилаються позивачі в обґрунтування визнання договору оренди недійсним є нікчемними. Винним у ДТП визнано ОСОБА_6, а тому саме він повинен відшкодовувати завдану шкоду. Таким чином, ФГ «Руслан»не вчиняло будь-яких неправомірних дій, що могли призвести до виникнення матеріальної та моральної шкоди у позивачів, і тому позовні вимоги позивачів про стягнення з ФГ «Руслан»матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими і безпідставними, а тому в позові до ФГ «Руслан»слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, свої інтереси в суді довірив представляти ОСОБА_3, який в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що вимоги є неоднорідними, а тому не можуть бути об’єднані в одне провадження. Також  позивачі не є сторонами у договорі оренди, а тому не мають права вимагати визнання його недійсним. Крім того, позивачами не надано належних доказів, які б свідчили про факт складання договору оренди після 07.03.2001р. з метою уникнення ФГ «Руслан»матеріальної відповідальності.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 07 березня 2001 року о 18 годині 20 хвилин ОСОБА_6, керуючи трактором МТЗ-82 д.н. НОМЕР_1 і буксуючи навісну борону розміром 9 м. в темний час доби, яка виступала на 0,7 м. смугу зустрічного напрямку, рухався на автошляху між селами Менчикури та Ясна Поляна, Веселівського району, Запорізької області. При невиконання ПДР України, ОСОБА_6 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21061, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого останньому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажирам: малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 – тяжкі тілесні ушкодження, несумісні з життям, а ОСОБА_5 –легкі тілесні ушкодження. Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_6, проти нього було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 215 КК України та постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 30.08.2001р. звільнено від відповідальності у зв’язку із застосуванням закону України «Про амністію»(т. а.с. 22). В результаті ДТП позивачам була завдана матеріальна та моральна шкода, яку вони просять стягнути з ФГ «Руслан», оскільки ОСОБА_6 перебуває з ним у трудових відносинах.  

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, ФГ «Руслан»до суду були надані: заява ОСОБА_6 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 26.02.2001р. по 10.03.2001р., посадова інструкція робочого ФГ «Руслан»на посаді якого і перебував ОСОБА_6,      копія трудової книжки, договір оренди трактора від 01.03.2001р., укладеного між ФГ «Руслан»та ОСОБА_6, акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.03.2001р. (т.1 а.с. 62, 63, 64, 74, 400).  Зазначені документи свідчать про те, що на час скоєння ДТП ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах з ФГ «Руслан»і трактор не був у його володінні, а знаходився у володінні ОСОБА_6, в зв’язку з чим він не є тією особою, яка повинна відповідати за завдання шкоди позивачам.

Позивачі ж вважають надані ФГ «Руслан»документи такими, що не відповідають дійсності, були зроблені після скоєння ДТП з метою уникнути матеріальної відповідальності.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди та укладення договору оренди виникли в 2001 року, то згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ст.  440 ЦК України (1963р.)  шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Ст. 441 ЦК України (1963р.) встановлено, що  організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 450 ЦК України (1963р.)  організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 459 ЦК України (1963р.)  в разі смерті потерпілого витрати на поховання відшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією або громадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану з смертю потерпілого.

У відповідності до ст. 41 ЦК України (1963р.)  угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода) (ст. 58 ЦК України, 1963р.)

Згідно ст. 256, 257 ЦК України (1963р.)  за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Договір майнового найму укладається у письмовій формі.

Як вбачається з наданого до суду договору оренди трактора від 01.03.2001р., останній був укладений між ФГ «Руслан»та ОСОБА_6 строком на три місяці. Плата за оренду склала 200 грн. на місяць. Трактор МТЗ-82 д.н. НОМЕР_1 був переданий у користування ФГ «Руслан»відповідно до договору фінансового лізингу №18тр/2000, укладеного між ФГ «Руслан»та ВАТ «Ексім-Трейдінг»11.05.2000р. строком на 60 місяців (т.1 а.с. 281-283). Об’єкт лізингу протягом всього строку дії цього договору є власністю лізингодавця –ВАТ «Ексім-Трейдінг»(п.1.4 Договору лізингу). Таким чином, на час укладення договору оренди трактора від 01.03.2001р., ФГ «Руслан»не був власником трактора. Відповідно до норми закону, передача в найм (оренду) майна можливо лише його власником. Здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 267 ЦК України, 1963р.). У відповідності до п.4.7 Договору лізингу, лізингоодержувач (ФГ «Руслан») на має права без письмової згоди лізингодавця продавати, переуступати, здавати у сублізинг …. об’єкт лізингу. Письмової згоди лізингодавця на передачу трактора в оренду ФГ «Руслан»ОСОБА_6 отримано не було, про що свідчить письмова відповідь ВАТ «Ексім-Трейдінг»(т.1 а.с. 307). Таким чином, ФГ «Руслан»не мало право укладати договір оренди трактора, оскільки не було його власником, не було отримано письмової згоди лізингодавця на укладення цього договору. Також в договорі оренди взагалі відсутні посилання про те, що трактор здається в піднайом, не зазначено, яким чином на цей період і ким будуть виконуватися умови договору фінансового лізингу. Також суд звертає увагу на той факт, що хоча договором оренди не передбачено складання окремо акта прийому-передачі трактора, однак відповідач ФГ «Руслан» надав суду такий акт, на якому дата проставлена 01.03.2002р., замість 01.03.2001р., що на думку суду не могло б мати місце у разі складання його у 2001р. (т.1 а.с. 61). Зазначені факти дають підстави вважати, що договір оренди є мнимим, сторони не мали наміру створювати юридичних наслідків, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Враховуючи те, що договір оренди трактора є мнимою угодою, 07.03.2001р. трактор знаходився у володінні ФГ «Руслан», на ньому працював ОСОБА_6, боронив поле, яке належить ФГ «Руслан», про що не заперечують відповідачі, а тому суд приходить до висновку про перебування ОСОБА_6 07.03.2001р. у трудових відносинах з ФГ «Руслан», а не знаходження його у відпустці, а також доручення йому обов’язків механізатора. Надання ФГ «Руслан»заяви ОСОБА_6 про відпустку з 26.02.2001р. по 10.03.2001р., наказ про відпустку, судом не приймається до уваги, оскільки складені відповідачами, зацікавленими особами. Іншими доказами перебування ОСОБА_6 у відпустці не підтверджується. З наданої суду УПФУ в Веселівському районі Запорізької області копії форми «Індані»за 2001р., поданих ФГ «Руслан» на ОСОБА_6 вбачається нарахування йому заробітної плати цілий рік у розмірі 118 грн. (т.1 а.с. 137). Посилання відповідача ФГ «Руслан»на те, що ОСОБА_6 прийнятий на роботу робочим, в його повноваження не входить керування трактором, судом також не приймається до уваги, оскільки протирічать матеріалам справи. Крім того, трудовим законодавством (ст. ст. 32, 33 КЗпП України) передбачені випадки переміщення та тимчасове переведення працівників на іншу роботу, тим більше, що ОСОБА_6, як вбачається з матеріалів справи, має право керування трактором, тобто може виконувати роботу механізатора.  Також судом приймається до уваги надання головою ФГ «Руслан»Васьковським А.Ф. ОСОБА_4 2 000,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої ДТП, що підтверджується розпискою від 10.09.2001р.  (т.1 а.с. 66), та підтверджує факт визнання ФГ «Руслан»своєї вини. У разі б існування на час ДТП обставин, на які на теперішній час посилається ФГ «Руслан» як на заперечення позовних вимог, то зазначеного відшкодування не повинно було б бути і до вересня 2001р. у нього б було достатньо часу проконсультуватися з приводу існування відповідальності ФГ «Руслан»у скоєному ДТП.

За таких обставин, всупереч твердженням відповідачів, суд дійшов висновку, що саме ФГ «Руслан»повинно нести відповідальність за заподіяну позивачам шкоду, оскільки на час скоєння ДТП ОСОБА_6 перебував з ним у трудових відносинах, а трактор знаходився у нього в володінні. Сума матеріальної шкоди підлягає повному задоволенню, оскільки підтверджується наданими позивачами суду квитанціями, а також її розрахунок не заперечувався ФГ «Руслан». Таким чином, з ФГ «Руслан»на користь позивачів підлягає стягненню сума матеріальної шкоди в розмірі 7 310,66 грн.

Згідно ч.1 ст.1667 ЦК України (ст. 440-1 ЦК України, 1963р.) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.3, абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ від N 4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обмірковуючи яку суму моральної шкоди необхідно стягнути у відповідності до ч.1 ст.1667 ЦК України з відповідача ФГ «Руслан»на користь позивачів, суд враховує межі розумності та справедливості, і те що відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, стан тяжкого фізичного, психологічного та нервового шоку, психічні та моральні страждання внаслідок втрати малолітньої доньки, нанесення тілесних ушкоджень, негативні емоції та переживання, які вимагали та вимагають і по даний час додаткових зусиль для організації щоденного життя, тривалості розгляду справи, вважає за справедливе частково задовольнити позов і стягнути з відповідача ФГ «Руслан»моральну шкоду на користь позивачів кожному в сумі  30 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 79 ч.3 п.п.2; 84 ч.ч.1,2 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Позивачами сплачено за правову допомогу суму в розмірі 1 250,00 грн., яка і підлягає стягненню з ФГ «Руслан», оскільки з урахуванням кількості судових засідань, в яких приймав участь адвокат позивачів ОСОБА_7., зазначена сума є обґрунтованою.

               На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 84, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 41, 58, 256, 257, 267, 440, 440-1, 441, 450, 459 ЦК України (1963р.), ст. 1167 ЦК України, суд , -   

                                                                ВИРІШИВ:   

Позов задовольнити частково.

Визнати договір оренди трактора МТЗ-82 державний номер НОМЕР_1 від 01.03.2001р., укладеного між Фермерським господарством «Руслан»та ОСОБА_6 –недійсним.

Стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках матеріальну шкоду в сумі 1 579,25 грн.

Стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5 459,13 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 272,28 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Стягнути з ФГ «Руслан»на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках судові витрати в розмірі 1250,00 грн.

В іншій частині позову –відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                                    Р.С. Холод