15 вересня 2006 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) з іноземними інвестиціями і участю українського капіталу „Перший Український міжнародний банк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У березні 2003 року ЗАТ з іноземними інвестиціями і участю українського капіталу „Перший Український міжнародний банк”. звернулось у суд  із позовом до ОСОБА_1. про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач відмовився у добровільному порядку повернути позивачеві борг, що становить 23 долари США 60 центів -овердрафт та 10 доларів 37 центів - відсотки за користування овердрафтом.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2004 року, задоволено позовні вимоги року ЗАТ з іноземними інвестиціями і участю українського капіталу „Перший Український міжнародний банк”. стягнуто з ОСОБА_1. на користь року ЗАТ з іноземними інвестиціями і участю українського капіталу „Перший Український міжнародний банк” 134грн. 43 коп. та 51 грн. державного мита, всього-185 грн. 43 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                      Є.Ф. Левченко

                                                                                                                      Л.М. Лихута                     

                                                                                                                       Л.І. Охрімчук