15 вересня 2006 року                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним, визнання права власності на ½ частину криниці та усунення перешкод в користуванні майном, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У серпні 2003 року ОСОБА_1. звернулась у суд  із позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним, визнання права власності на ½ частину криниці та усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач посунув межі своєї земельної ділянки, тим самим обмежив їй підступ до спірної криниці, а в серпні 2003 року заборонив користуватися криницею.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1. на ОСОБА_1.не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                   Є.Ф. Левченко

                                                                                                        Л.М. Лихута                     

                                                                                                        Л.І. Охрімчук