2-556/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 22.06.2011                                                                               м. Хуст

   Хустський районний суд Закарпатської області,

                                в особі:  головуючого:       Савицький С.А.

                   при секретарі судових засідань:       Штенгель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу  за позовом   ОСОБА_2 до комунального підприємства «Хустська міська ШЕД» про зміну формулювання причини звільнення, зобов’язання внести зміни до трудової книжки і стягнення  вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні , суд -      

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся з позовом до КП «Хустської міської ШЕД» про зміну формулювання причини звільнення з роботи посилаючись на те, що він працював в комунальному підприємстві «Хустська міська ШЕД» з 01.04.2005 року водієм вантажного автомобіля, а відповідно до наказу від 09.08.2010 р. № 186 був звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.   

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що його заява від 06.08.2010 р. про звільнення за власним бажанням була ним подана в зв’язку з недотриманням відповідачем строків виплати заробітної плати.   

Однак до цього часу трудову книжку та розрахункові йому адміністрація підприємства не видала, що вважає порушенням своїх прав, оскільки відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в день звільнення. Такий обов’язок власника або уповноваженого ним органу є безумовним.

Затримка видачі трудової книжки перешкоджає йому у подальшому працевлаштуванні. Це заважає йому також звернутися до державної служби зайнятості. Він неодноразово відвідував КП «Хустська міська ШЕД» (останній раз був 27.09.2010 р.), щоб забрати свою трудову книжку, але йому її не видали. Надалі лише копію наказу про звільнення, з якого він довідався, що його звільнено за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 4 ст. 235 Кодексу Законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи у суді 22 жовтня 2010 року поштовим відправленням з КП «Міська ШЕД» йому надіслано трудову книжку, а також з 13.08.2010 р. по 22.10.2010 р. переказано на його зарплатний рахунок у ПАТ «Комінвестбанку» розрахункові суми, належні йому при звільненні.

Позивач ОСОБА_2 на підставі ст.. 31 ЦПК змінив розмір позовних вимог, просив суд:

1. змінити формулювання причин звільнення у наказі № 186 від 09 серпня 2010 року про  його звільнення з роботи  у відповідності з чинним законодавством про працю, виходячи з фактичних обставин, що стали підставою для звільнення, - на частину 3 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору з цих питань.

 2. Стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі 5150 грн. 19 коп.

 3. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.08.2010 року по 22.10.2010  року в розмірі 4311 грн. 77 копійок.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала змінені позовні вимоги просила суд задоволити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Фегер В.Й. позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.   

В обґрунтування своїх заперечень послався на те, що безпідставною є вимога позивача про зобов'язання змінити формулювання причини звільнення з роботи в наказі від 09.08.2010 року за № 186, так як ним було подано директору підприємства заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і він не розуміє та неправильно застосовує статтю 38 КЗпП України, яка надає тільки право працівника на розірвання трудового договору за певних підстав, а саме: звільнення проводиться за власним бажанням працівника в загальному порядку на підставі ст.38 КЗпП України в цілому.   

Щодо здійснення запису в трудовій книзі, то порядок здійснення записів в трудову книжку регулюється «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., п.п. 2.25, 2.26 якої не передбачено внесення запису про звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Частиною першою п.2.26 -:інструкції чітко визначено, які записи робляться у трудовій книжці працівника, а у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого здійснено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Таким чином, запис про звільнення за власним бажанням в трудовій книжці ОСОБА_2 здійснено з дотриманням чинного законодавства.   

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що змінений позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.   

Правовідносини, що склались між сторонами врегульовані нормами трудового законодавства.   

Відповідно до вимог ст.ст.10 ч.3 та 11 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

В судовому засіданні на підставі належних та достовірних доказів встановлено, що ОСОБА_2 з 01.04.2005 року працював в комунальному підприємстві «Хустська міська ШЕД» водієм вантажного автомобіля, а 09.08.2010 р.  відповідно до Наказу  № 186 був звільнений з посади водія за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. З матеріалів справи встановлено, що свою заяву від 06.08.2010 р. про звільнення за власним бажанням позивач подав у зв’язку з недотриманням відповідачем строків виплати заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при  перевірці додержання законодавства про працю  державного інспектора праці у Закарпатській області Гриценко С.І. від 21.07.2010 р. (а.с. 30-32) та від 21.08.2010 р. (а.с.33-35) було виявлено у відповідача порушення строків виплати заробітної плати позивачу, чим порушено ст.115 КЗпП України, ст.24 ЗУ «Про оплату праці».   

Відповідно до вимог ст.22 ЗУ «Про оплату праці» суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.   

Вказані порушення умов трудового договору щодо несистематичної виплати заробітної плати позивачу, як встановлено у суді, і  стали причиною для подачі ним заяви про звільнення з роботи за власним бажанням в зв’язку з порушенням умов колективного та трудового договору, на підставі чого керівник підприємства Величко О.Й. підписав заяву позивача, але 09.08.2010 р. видав наказ за № 186 (а.с.5), яким звільнив її за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, однак при цьому йому не було видано в повному розмірі тримісячну вихідну допомогу згідно ст.44 КЗпП України.

Отже, матеріалами справи доведено, що позивач фактично змушений був звільнитися з роботи із-за порушення керівником підприємства умов трудового договору, в зв’язку з недотриманням відповідачем строків виплати заробітної плати., а відтак суд вважає, що в наказ від 09.08.2010 р. № 186 та в трудову книжку позивача необхідно внести зміни щодо причин його звільнення, а саме: «звільнити за власним бажанням в зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю,  умов колективного договору» згідно до ст.38 ч.3 КЗпП України»  

Крім цього, необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та оплатити позивачу тримісячну вихідну допомогу при звільненні, виходячи з посадового окладу позивача.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноваженим ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки зазначені в ст.116 цього кодексу, а відтак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача КП «Хустська міська ШЕД» на користь позивача і середній заробіток за весь час затримки в проведенні її остаточного розрахунку з дня звільнення 09.08.2010 р. по 22.10.2010 р..   

Так, згідно з приписами ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівникові провадиться в день звільнення та про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноваженим ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.   

Відповідно  до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, працівникові повинен бути виплачений середній заробіток за весь час затримки.   

Крім цього, згідно до вимог ст.ст.84,88 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягають витрати на користь держави судовий збір в розмірі 51,00 грн. та 120,00 грн. за інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи.   

Керуючись  ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218  ЦПК України, ст.ст. 49, 96, 103, 232, 237-238 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про оплату праці»,

Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_2 задоволити.   

 Зобов’язати комунальне підприємство «Хустська міська ШЕД» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з роботи в наказі від 09.08.2010 року за № 186 словами: «звільнити за власним бажанням в зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю,  умов колективного договору» згідно до ст.38 ч.3 КЗпП України» та внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_2.   

 Зобов’язати комунальне підприємство «Хустська міська ШЕД» нарахувати  та оплатити ОСОБА_2 тримісячну вихідну допомогу в розмірі 5150 грн. 19 коп.

Стягнути з комунального підприємства «Хустська міська ШЕД» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки в проведенні остаточного розрахунку з 09.08.2010 року по 22.10.2010  року в розмірі 4311 грн. 77 копійок.   

 Стягнути з комунального підприємства «Хустська міська ШЕД» на користь держави судові витрати по справі 51,00 грн. судового збору та 120 гривень  за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

На рішення суду може бути апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

 Суддя Хустського

   районного суду:                                                           Савицький С.А.     

22.06.2011