Справа № 2-888/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" липня 2011 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

    в особі головуючого           - судді  Деметрадзе Т.Р.   

    при секретарі                                    Секереш О.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання особи  втратившого право на житло та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання особи втратившого право на житло та зняття з реєстраційного обліку. В позовній заяві зазначив, що 27.10.1994 року ним –ОСОБА_1, дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 було приватизовано квартиру, що знаходиться за адресою Ужгородський район, АДРЕСА_2. Вказує, що в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, однак остання не проживає за вказаною адресою з 28.07.2008 року, про що свідчать довідка та акт про не проживання. Відповідач в квартирі не проживає, але зареєстрована і це відповідно призводить до збільшення витрат по оплаті за комунальні та інші послуги, оскільки такі нараховуються відповідно до кількості числа зареєстрованих за вказаною адресою осіб. Тому, просить суд визнати ОСОБА_2 втратившою право користування жилим приміщенням та зобов’язати ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

          Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

          Відповідач в судове засідання повторно не з’явилась, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

У зв’язку з повторною неявкою в судове засідання, відповідача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, суд провів розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи СГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області в судове засідання не з’явилась, натомість, відповідно до письмової заяви, просить розгляд справи проводити без її участі, заперечень проти задоволення позовних вимог не має.  

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 27.10.1994 року № 32 Ужгородського райагротехсервісу, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Повідомленням Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна № 596/01-16 від 23.05.2011 року, стверджується, що вищевказане нерухоме майно зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

          Таким чином, в судовому засіданні доведено, що позивач, його дружина та відповідач є власниками квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

          Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Ч. 1 ст. 369 ЦК України, передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

          Ст. 150 ЖК України, визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.         

          Всупереч вищенаведеному, позивач, ставить питання про визнання відповідача, яка є співвласником квартири, такою, що втратила право користування житловим приміщенням та обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ч. 1 ст. 71 та ст. 72 ЖК України, які передбачають, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

          Водночас дані правові норми, як вбачається з їх змісту та належності до відповідної глави ЖК України, регулюють відносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а тому підстав для їх застосування до правовідносин, які склалися між сторонами не має.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року, який набрав чинності з 15 січня 2004 року, з наступними змінами і доповненнями, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації, зняття з реєстрації може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку.

Таким чином, за цією нормою права, за відсутності заяви особи, питання про зняття з реєстрації власника квартири залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення його права власності на житлове приміщення.

          В силу вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Водночас, доводи позивача про наявність підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням та відповідно підстав для зняття її з реєстрації місця проживання, в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження, а тому, у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,

Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання особи втратившого право на житло та зняття з реєстраційного обліку –відмовити.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя                                                                                                      Т.Р. Деметрадзе