29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства науково-виробничих технологій “Тиса”, Управління пенсійного фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2004 року, яким скасовано рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2004 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

  В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на  невірне з'ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційної інстанції відсутні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка народила і виховала п'ятеро дітей  та працювала у відповідача з 1.09.1999 року по 24.02.2003 року.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не має права на отримання пільгової пенсії відповідно до п. ”ж” ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” та постанови КМ України від 16.05.1992 р. № 244 “Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей”, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії вона вже не працювала у сільськогосподарському підприємстві на постійній основі.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :