ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

р.

Суддя , розглянувши матеріали

за позовом    

до   

про  

ВСТАНОВИВ:

Позивач,  приватне  підприємство "Мироненко", с. Ненаситець Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся з позовом до суду, яким просить усунути перешкоду у здійсненні права власності  на трактор  ЮМЗ-6АКМ реєстраційний №АА17435 2002 року випуску, двигун №0080599 шляхом  виключення трактора ЮМЗ-6АКМ реєстраційний №АА17435 2002 року випуску, двигун №0080599 з акту опису й арешту майна АА №208739 від 05.06.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог  посилається на ст.391 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися з до суду з позовом про визнання  права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту (ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим кодексом.

Господарським  судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови коли сторонами в судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України (п.1 Листа від 11.12.2000 року №01-8/739 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну службу" та "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.16  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року  №14 вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються  шляхом пред'явлення ними відповідно  до правил підвідомчості (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт про визнання права власності  на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до п. 4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002 року (з подальшими змінами) відповідачами у справі про  визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту є стягувач та боржник, а не Державна виконавча служба.

Оскільки Відділ примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області  не є юридичною особою, тобто  не може бути відповідачем у справі, спір не підлягає розгляду господарським судом.

За вищевикладеного у прийнятті заяви приватного підприємства "Мироненко" слід відмовити.

Керуючись п.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовні матеріали повернути позивачу.

Додаток: на 26 аркушах, в т.ч.  платіжне доручення №16 від 07.06.2006 року, платіжне

доручення №15 від 07.06.2006 року, платіжне доручення №16 від 08.06.2006 року.

Суддя