10 жовтня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування договору дарування та відшкодування моральної шкоди, за  касаційною скаргою ОСОБА_1 на  ухвалу Хмельницького міського суду від 10 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року,

                               встановила:

У червні 2002 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про скасування договору дарування та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міського суду від 20 вересня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2002 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

15 січня 2003 року ОСОБА_1. подав до Хмельницького міського суду касаційну скаргу на рішенням Хмельницького міського суду від 20 вересня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2002 року.

Ухвалою судді Хмельницького міського суду від 15 січня 2003 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді Хмельницького міського суду від 10 лютого 2003 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року касаційна скарга ОСОБА_1. на рішення  Хмельницького міського суду від 20 вересня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2002 року визнана неподаною та йому повернута.

 У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені у справі судові рішення про визнання касаційної скарги неподаною, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

 Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

            Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                                  ухвалила:

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

           Ухвалу Хмельницького міського суду від 10 лютого 2003 року та ухвалу  апеляційного суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.