РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-1237/2007

12 липня 2007 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді                   Андреева П.Ф.

при секретарі                                           Коверченковій МО.

за участю відповідача                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Добропілля справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

ВСТАНОВИВ:

Сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 1 грудня 1973 року,  неповнолітніх дітей не мають. Шлюб повторний.

Позивач звернулась до суду з позовом,  у якому просить розірвати шлюб,  посилаючись на те,  що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери і погляди на сімейне життя,  внаслідок чого спільне сімейне життя стало неможливим.  Спроби налагодити сімейне життя і прийти до примирення,  протягом тривалого часу,  ніяких позитивних результатів не дали. Вони стали чужими один одному і між ними немає взаєморозуміння,  тому подальша подружнє життя неможливе. Шлюб носить формальний характер,  спільне життя з відповідачем неможливе і примирення бути не може. Вона твердо прийшла до переконання про розірвання шлюбу з усвідомленням його наслідків. Від розірвання шлюбу в органах РАЦС відповідач відмовляється. Майнового спору немає. Витрати по розірванню шлюбу просить покласти на неї.

У судове засідання позивач не з'явився,  надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності у зв'язку з особистими обставинами. На позові наполягає.

Відповідач заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача,  тому що згоду на розірвання шлюбу від може дати тільки в її присутності.

Суд приходить до висновку,  що у зв'язку з надходженням від позивача заяви про розгляд справи за її відсутності,  у відповідності зі  ст. 169 ЦПК України,  суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1.,  направивши за її місцем знаходження копію рішення суду після розгляду справи.

Відповідач позов не визнав,  посилаючись на те,  що позивач безпідставно підійшов до питання про розірвання шлюбу,  не конкретно,  не поставив остаточну крапку в їхніх відносинах,  вважає,  що протягом тривалого часу в них були гарні відносини,  що неможливо розірвати і у них є можливість примирення. Шлюбні відносини припинили у квітні 2007 року та після цього відносин між собою не піддержують,  спільного господарства не ведуть. Позивачка проживає з іншим чоловіком в іншому місті. Згоду на розірвання шлюбу він може дати тільки у її присутності.

Вислухавши пояснення відповідача,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що сторони тривалий час із квітня 2007 року не підтримують подружніх відносин,  не ведуть спільного господарства,  не мають загального бюджету,  проживають окремо,  і як видно з пояснень,  знаходяться в неприязних відносинах у зв'язку з тим,  що позивачка проживає з іншим чоловіком.

Сам відповідач у судовому засіданні пояснив,  що позивачка у квітні 2007 року пішла проживати до іншого чоловіка і в даний час проживає в іншій сім'ї. З цього часу подружніх відносин не підтримують,  спільного господарства не ведуть,  загального бюджету не мають.

Ствердження відповідача про те,  що вони з позивачем можуть примиритися,  належного підтвердження в судовому засіданні не знайшло,  оскільки позивач категорично відмовляється відновлювати подружні відносини,  пояснюючи це тим,  що примирення з відповідачем неможливо,  шлюб носить формальний характер,  вказавши,  що вона твердо прийшла до рішення про розірвання шлюбу з усвідомленням його наслідків. У своїй заяві на позові про розірвання шлюбу наполягає.

Таким чином,  суд вважає встановленим,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим,  суперечить інтересам одного з них,  шлюб сторін існує формально і може бути розірваний.

При цьому,  суд також враховує,  що сторони неповнолітніх дітей не мають,  тривалий час проживають окремо і рішення позивачем прийнято з усвідомленням його наслідків.

Витрати по розірванню шлюбу слід покласти на позивача на його прохання.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України,   ст.  ст.  110, 112 СК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1,  1952 року народження,  і ОСОБА_2,  1950 року народження,  зареєстрованого 1 грудня 1973 року виконкомом Білозерської міської Ради міста Добропілля Донецької області,  актовий запис за №140.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 25грв.(двадцять п'ять гривень),  ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнити.

Копію рішення суду направити за місцем проживання ОСОБА_1 для відома.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд  Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.