У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого Гуменюка В.І., суддів: Григор'євої Л.І., Костенка А.В., |
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського районного суду, апеляційного суду Закарпатської області, третіх осіб: Хустського районного фінансового відділу, Хустського відділу Державного казначейства Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2000 року ОСОБА_1. звернувся із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
У лютому 2004 року на виконання вимог ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2004 року ОСОБА_1. усунув недоліки раніше поданої заяви і просив стягнути з Хустського районного суду і Закарпатського обласного суду по 60000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог посилався на те, що вироком Хустського районного суду від 3 листопада 1981 року його було безпідставно засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна, а постановою президії Закарпатського обласного суду від 22 травня 1991 року вирок скасовано, справу закрито за відсутністю складу злочину. Проте Закарпатським обласним судом йому не було своєчасно відправлено копію постанови і він був змушений лише у 1996 році звернутися із заявою до суду про повернення або відшкодування вартості конфіскованого майна. Внаслідок незаконних дій як Хустського районного суду, так і Закарпатського обласного суду, який залишив без змін незаконні рішення суду протягом 2000-2002 років, він переніс моральні страждання, погіршився стан його здоров'я, а тому просив стягнути з кожного з відповідачів по 60000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2004 року, справу провадженням закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені ухвали суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ч.2 ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвали суду постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Гуменюк В.І.
Судді: Григор'єва Л.І.
Костенко А.В.