29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

 справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про спонукання виконання рішення сесії міськради та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Генічеської міської ради, третя особа ОСОБА_5, про скасування рішення сесії міськради, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2004 року, яким скасовано рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 8 грудня 2003 року та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1. в  позові та задоволення позову ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. і скасування рішення сесії Генічеської міськради № НОМЕР_1 від 28.09.2000 року.

  В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на  невірне з'ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду  та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду  рішення апеляційної інстанції відсутні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що межі спірних земельних ділянок між будинками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 по вул. АДРЕСА_1 в м. Генічеську, які належать позивачці та третій особі ОСОБА_5., встановлені в натурі та затверджені рішенням Генічеського виконкому 2.09.1955 року.

Відмовляючи в задоволенні позову та задовольняючи позов третіх осіб із самостійними вимогами,  апеляційний суд виходив з того, що Генічеська міська  рада, ухвалюючи рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2000 року, порушила порядок, встановлений нормами ЗК України, оскільки ухвалила його за відсутністю  висновку та протоколу узгоджувальної комісії, що мали бути складені за наслідками розгляду спору між суміжними землекористувачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

   Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :