РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-1002/11

03.08.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                               Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                        Слива Р.М.,

за участю позивача                               ОСОБА_1

представників позивача                    ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача                                        ОСОБА_5.,

третіх осіб          ОСОБА_6., Фесенка О.М., ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи державний нотаріус Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенко Олександр Миколайович, КП «Сєвєродонецьке БТІ», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 в особі законного представника ОСОБА_8, Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсним, розірвання договору дарування квартири та поновлення права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. звернулась до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи державний нотаріус Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенко Олександра Миколайовича, КП «Сєвєродонецьке БТІ» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 в особі законного представника ОСОБА_8, Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсним, розірвання договору дарування квартири та поновлення права власності на квартиру. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на праві приватної власності їй належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Зазначену квартиру вона отримала у власність на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, які були видані Першою Сєвєродонецькою  державною нотконторою. Відповідач по справі – це її донька, з якою вона уклала договір у нотаріуса Фесенка О.М., змісту якого вона не читала, вважаючи, що підписує договір довічного утримання. Після підписання договору позивач продовжувала сплачувати комунальні послуги за спірну квартиру. У травні 2010 р. відповідач зі своєю родиною переїхала жити у спірну квартиру, після чого життя позивачки у цій квартирі стало нестерпним. У січні 2011 р. між позивачем і відповідачем стався конфлікт, в ході якого викликалась міліція. Лише після приїзду міліції позивачці стало відомо, що 27.02.2010 р. у нотаріуса вона підписала договір дарування квартири , а не договір довічного утримання, як вважала позивач. З січня 2011 р. позивач  за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, а живе у родичів. При підписанні договору дарування спірної квартири мала місце помилка з боку позивачки, яка помилково сприймала правову природу правочину, що фактично був укладений, його зміст, істотні обставини правочину, предмет, ціну, права та обов’язки відповідача, а також правові наслідки вчиненого правочину. Зазначені обставини у відповідності до ст. 229 ЦК України є підставою для визнання договору дарування недійсним. За таких обставин вона змушена звернутися до суду з цим позовом, в якому просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним, розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1, поновити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачкою, судові витрати покласти на відповідача.

          Заявою від 16.05.2011 р. представник позивача ОСОБА_2 зменшив позовні вимоги та виключив з резолютивної частини позову вимогу про розірвання договору дарування квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримала заявлений позов. Додатково суду пояснила, що вона жила одна в спірній квартирі, т.я. її син та чоловік померли. ЇЇ донька – відповідач по справі жила окремо у своїй двокімнатній квартирі. Донька запропонувала їй, щоб вона подарила їй трикімнатну квартиру по АДРЕСА_1 Їй було важко жити і вона погодилась з пропозицією дочки, хотіла, щоб дочка жила разом. У них з дочкою виник конфлікт з дочкою через харчування, бо дочка годувала її лише однією рибою - бичками. Дочка і син відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зайняли 2 кімнати в спірній квартирі. 16.01.2011 р. вона пішла з квартири, її забрав онук ОСОБА_3 до своєї матері, т.я з відповідачкою виник конфлікт. Що було у нотаріуса вона не пам’ятає, пам’ятає, що нотаріус, коли вручав документи донці, сказав, чи не буде вона жалкувати, бо якщо з нею не захочуть жити, то жити їй буде ніде. Більше нічого не пам’ятає. Вважала, що донька хоче дожити з нею до самої смерті, доглядати і похоронити, тому підписала договір. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов, підтвердив доводи викладені в позові, додаткових пояснень не мав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позов, підтвердив доводи викладені в позові. Додатково суду пояснив, що в січні 2010 р. йому зателефонувала бабуся ОСОБА_1 та попросила приїхати і забрати її, т.я. вдома виник конфлікт з дочкою.  До кінця березня жила у його матері, а потім він приїхав і забрав бабусю, після чого вона стала жити за адресою АДРЕСА_2 Він за бабусею доглядає належним чином і не шкодує на це грошей. Зі слів бабусі знає, що в 2007 р. вона «переписала» на дочку ОСОБА_11 дачу і квартиру, а ОСОБА_11 буде її доглядати. Більш конкретно він нічого не знає, договору на квартиру він ніколи не бачив. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4. в судовому засіданні підтримав позов, підтвердив доводи викладені в позові. Додатково суду пояснив, що 5 місяців назад йому зателефонувала бабка, яка скаржилась, що не може жити у своїй квартирі, т.я. її принижують. Бабку з її квартири забрали та відвезли на АДРЕСА_3, де вона прожила три місяці, а потім перевезли жити на АДРЕСА_2 Знає, що чотири роки назад бабка «переписала» доньці квартиру, а донька буде доглядати її в старості. Що за договір буде укладати бабка йому відомо не було. Знає, що з донькою у бабки конфліктні стосунки. Вважає, що якщо ОСОБА_9 отримала квартиру, то за це вона зобов’язана доглядати матір в старості. Бабка адекватна і все розуміє, що з нею відбувається. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, суду пояснила, що бабуся знала заздалегідь, що буде дарувати квартиру. Двічі мати викликала представників БТІ, щоб оформити технічний паспорт на квартиру. В 2007 р. їй мати подарувала спірну квартиру. Нотаріус тричі зачитував матері зміст договору і мама добре розуміла, що дарує квартиру. Нотаріус Фесенко тричі її попередив, що після того, як мати підпише договір, то квартира їй належати не буде, але мати сама добровільно підписалась.

          В судовому засіданні третя особа державний нотаріус Фесенко О.М. суду пояснив, що конкретно саме цей випадок він не пам’ятає, але в кожному випадку, коли підписуються договори про відчуження майна відбувається така процедура. Перш ніж посвідчити договір про відчуження майна сторонам роз’яснюється, що буде відбуватись після підписання договору, потім відбувається аналіз документів, які надані для посвідчення договору. Сторонам роз’яснюються наслідки відчуження майна, роз’яснюється різниця між договором дарування та договором довічного утримання. Особлива увага приділяється старим людям, і їй особливо ретельно роз’яснюються наслідки. Після того, як отримано згоду, документи віддаються для друкарських робіт. Після чого у сторін є 40-50 хв., щоб ще подумати. Після того, як документи надруковані їх дають сторонам для прочитання. Чи в цьому конкретному випадку читали сторони договір, він не пам’ятає. Можливо, що цей договір він оголив вголос, після чого сторони добровільно підписали договір і договір був засвідчений нотаріусом. Для людей похилого віку він завжди роз’яснює, в чому полягає різниця між договором дарування та договором довічного утримання, не читає конкретні статті кодексу, бо люди не зрозуміють юридичних термінів, а доступно роз’яснює мовою спілкування, щоб особа зрозуміла, що відбувається і які будуть наслідки. Коли договір зачитується, про це відмітка не робиться в договорі, нотаріус зобов’язаний зачитати договір особі вголос, лише тоді, коли вона неписьменна і зробити про це відмітку в договорі. Зазвичай також перевіряється дієздатність осіб, які приходять у нотаріальну контору, для чого їй ставляться прості запитання: чи розуміють вони, куди при йшли; чи розуміють, що буде відбуватись у нотаріальній конторі. Якщо особа не може відповісти на ці прості питання, то таким особам відмовляють у вчиненні нотаріальної дії. Такі випадки бувають раз на півроку. Якби ОСОБА_1. не розуміла, що з нею відбувається, то виноситься постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також особи приносять медичні довідки про групи інвалідності, то деяким інвалідам, які мають травми голови, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії.

          В судовому засіданні представник третьої особи КП «Сєвєродонецьке БТІ»  ОСОБА_6. суду пояснила, що в БТІ за ОСОБА_5.10.05.2007 р. було зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування, зареєстрованого державною нотаріальною конторою 27.02.2007 р. ОСОБА_1. неодноразово замовляла в БТІ витяг з реєстру прав власності на спірну квартиру. За позивачем право власності на спірну квартиру було зареєстровано в БТІ 28.05.2004 р. Після чого ОСОБА_1. 17.04.2006 р. звернулась з заявою про надання витягу з реєстру прав власності для відчуження спірної квартири, який був виданий 06.07.2007 р. Не скориставшись цим витягом, який є чинним протягом 3 місяців. Наступного разу ОСОБА_1. звернулась до БТІ з заявою про надання витягу з реєстру прав власності на спірну квартиру 11.12.2006 р. і знову для оформлення відчуження. 23.01.2007 р. витяг для відчуження спірної квартири був їй виданий. 16.03.2007 р. до БТІ вже звернулась ОСОБА_5. з заявою про реєстрації права власності на спірну квартиру, яке було зареєстроване 10.05.2007 р. Усі особи, які звертаються до БТІ надають копію паспорту та коду, які вшиваються в інвентарну справу. Просила винести рішення на розсуд суду.

          В судовому засіданні третя особа ОСОБА_9 суду пояснила, позов не визнає. Вона жила з позивачкою, яка є її бабусею, з лютого 2002 р. і живе в квартири по АДРЕСА_1 по теперішній час. З бабусею особисто у неї нормальні стосунки. В січні відбувся конфлікт, свідком якого вона була. Комунальні послуги по квартирі сплачувала бабуся. Вона з матір'ю ремонтувала стелю в кухні, вставляла вікно, балконну дверь. Восени 2006 р. бабуся хотіла їй подарувати свою квартиру, але вона відмовилась та порадила подарувати квартиру своїй матері ОСОБА_5, оскільки саме вона є прямою спадкоємицею.Зараз борг по квартирі становить 1,5 тис.грн. Коли надходять розрахунки з Єдиного розрахункового центру, то в них зазначено, що є пільга 50%. Це бабусина пільга. Після угоди їй повідомили, що бабуся подарувала квартиру матері, але хто це повідомив, вона зазраз не пам'ятає. Їй відомо, що її матір не зверталась до комунальних організацій, щоб переооформити особові рахунки на себе. У спірній квартирі матір також не реєструвалась. Всі вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4

          В судовому засіданні третя особа ОСОБА_8 який діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_11, суду пояснив, що позов не визнає. З жовтня 2008 р. живе за адресою: АДРЕСА_1 Усі ці роки жив там з донькою ОСОБА_11 ОСОБА_1. дозволила там йому жити у серпні – вересні 2008 р. Вони харчувались разом з бабусею. Зараз існує борг по комунальним послугам, який становить 1,5 тис.грн. ОСОБА_1. казала, йому, що подарила квартиру доньці ОСОБА_11 і після її смерті квартира буде належати ОСОБА_11 – його матері.

          В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_10 не заперечувала проти задоволення позову.

Свідок ОСОБА_12. суду дала свідчення згідно яких, вона торгувала на ринку разом з ОСОБА_1 У них дуже дружні стосунки вже п’ять років. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомила, що онуки до неї погано ставляться. Знає, що ОСОБА_1 «переписала» квартиру на дочку ОСОБА_11, бо це ОСОБА_11 уговорила переписати квартиру на неї ОСОБА_1 говорила, що стосовно квартири  вона вчинить так, як скаже ОСОБА_11. ОСОБА_11 обіцяла доглядати матір. Зараз у родині конфлікт.

          Свідок ОСОБА_13 суду дала свідчення згідно яких, вона дружила з ОСОБА_1 За телефоном ОСОБА_1 її повідомила, що у неї в родині склалась конфліктна ситуація. З приводу відчуження квартири їй нічого не відомо.

Заслухавши пояснення учасників процесу, третіх осіб, свідків, дослідивши письмові матеріали справи,  суд встановив наступне.

Згідно з технічним паспортом квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, має загальну площу 73,6 кв.м, житлову площу 46,4 кв.м, розташована на 2 поверсі двоповерхового будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.04.2004 р. ОСОБА_1 належить ? частка спільного майна подружжя, яке складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 28.05.2004 р. серії СВА №303778, за ОСОБА_1. було зареєстровано право власності на ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2004 р. ОСОБА_1 належить спадкове майно померлого ОСОБА_3, яке складається з ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 28.05.2004 р. серії СВА №302779, за ОСОБА_1. було зареєстровано право власності на ? частки квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_1. спірна квартира належала на праві приватної власності.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення участника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановленних законом, такий правочин може бути визнано недійсним.

          Статтею 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи, прав та обов’язків сторін.

Згідно з п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9 відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК),  мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про   визнання  правочину недійсним  повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має  правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.     Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою  для визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений і нотаріально посвідчений договір дарування спірної квартири від 27.02.2007 р. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 10.05.2007 р. серії ССС №869340, за відповідачем ОСОБА_5. було зареєстровано право власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона передає або зобов'язує передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Проте в ході розгляді справи з урахуванням пояснень позивачки ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що позивачка, підписуючи дану угоду вважала, що підписує договір довічного утримання, за яким право власності на квартиру перейде її доньці ОСОБА_5, після її смерті. Зазначений висновок суду підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_12., яка дала суду свідчення про те, що позивач «переписала» свою квартиру на доньку, а остання за це буде доглядати її до самої смерті. Аналогічні пояснення дала третя особа ОСОБА_8., який суду пояснив, що бабуся подарувала квартиру своїй доньці і лише після її смерті квартира буде належати відповідачці ОСОБА_5., а також представники позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4., які пояснили, що їм особисто від позивача стало відомо про те, що вона «переписала» квартиру на дочку, а за це дочка буде доглядати її в старості.

Продовжуючи після укладання договору жити в квартирі, позивач ОСОБА_1. сплачувала всі комунальні платежі на своє ім’я і за свої кошти, що підтверджується копіями квитанцій і що підтвердила відповідач ОСОБА_5, а також треті особи ОСОБА_8., ОСОБА_9 Тим самим позивачка підтвердила, що вона продовжує вважати себе власником квартири і що вона право власності на квартиру за життя нікому не передавала.

          Судом встановлено, що при укладанні договору позивачка вважала, що фактично укладала договір довічного утримання, коли право власності переходить до іншої особи після смерті, тобто помилялася щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, а тому є передбачені ст. 229 ЦК України підстави для визнання правочину недійсним.

          Суд вважає, що цьому сприяла і поведінка самої відповідачки, т.я. вона мешкала в спірній квартирі разом з членами своєї родини, проте не зареєструвалась в ній, не переоформила особові рахунки на житлово-комунальні послуги, не сплачувала їх, чим вводила позивача в оману, що саме позивачка залишилася власником квартири.

          Таким чином, вимога про визнання недійсним договору дарування квартири від 27.02.2007 р. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Аналізучи зазначену норму права, враховуючи положення ст.16 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що визнання недійсним договору дарування є тим способом захисту цивільного права, що поверне сторони у первісний стан, який існував до укладання договору дарування квартири, тому немає підстав для задоволення вимоги про поновлення позивачці права власності на спірну квартиру, крім того, такий спосіб захисту цивільного права не передбачений ст.16 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога про поновлення за позивачкою права власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивачки з відповідачки підлягають стягненню судовий збір в сумі 163,87 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

          Керуючись ст.ст. 10,11,60, 62, 88, 212, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 16, 229, 328, 334, 717-718 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Судку України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 27.02.2007 р. недійсним.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 87 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 05.08.2011 р.      

                 Суддя                                                                                            Ж.І.Кордюкова