Справа № 22-ц-2231/11  25.08.2011    31.08.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 2231/11                   Головуючий у першій інстанції  Андрощук В.В.

Категорія  27                                    Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                        У Х В А Л А

                                                Іменем          України

25  серпня 2011 року                                                                                   м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого -  Вовненко Г.Ю.,

            суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,   

            при секретарі судового засідання   Бобуйок І.Ф.,    

            за участю:  

            представника позивача  Бичковського О.Г.,

            відповідача ОСОБА_4,

            представника відповідача ОСОБА_5,

          розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні    цивільну  справу

                                             за   апеляційною   скаргою

                                             ОСОБА_4

                                                          на рішення  

        Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2011 року

                                                          за позовом

публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк», Банк) до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4  і ОСОБА_6 про стягнення з них в солідарному порядку 408119 грн. 30 коп. за кредитним договором від 9 лютого 2007 року укладеним між Банком і ОСОБА_4 та договором поруки від того ж числа укладеним між Банком та ОСОБА_6

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» посилався на те, що відповідач отримавши  в Банку 30000 доларів США кредиту до 8 лютого 2012 року під 16% річних, не сплачує у встановлені  строки кредит, порушивши тим самим умови договору. Тому, на думку позивача, позичальник і поручитель повинні сплатити банку поточну заборгованість за кредитом та процентам, достроково залишок кредиту, пеню і 3% штрафу за те, що ОСОБА_4 не передав в Банк копію договору страхування заставленого майна.

Рішенням Заводського районного суду  м. Миколаєва від 30 травня 2011 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду  та ухвалити нове, про стягнення з нього різниці між заборгованістю та суми залогового майна. На думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права, оскільки суд не взяв до уваги незаконні дії Банку при оформленні  договору застави транспортного засобу і у Банка відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. Крім того, апелянт посилається на грубі порушення судом вимог процесуального закону.

Представник позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що  9 лютого 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №03/1/035/07 – Z за яким  відповідачу надано 30 000 доларів США кредиту  під 16% річних на строк до 8 лютого 2012 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, в  той же день укладено договір поруки між Банком та ОСОБА_6

За умов кредитного договору позичальник повинен був повертати кредит та проценти за його користування щомісячно. Своїх зобов’язань ОСОБА_4 не виконав, у зв’язку з чим на  22 лютого 2010 року у нього перед ПАТ «Кредитпромбанк» виникла заборгованість, 12 000 доларів США кредиту та 13740,14 доларів США процентів за користування кредитом .  У зв’язку з невиконанням зобов’язань ОСОБА_4 сплачувати кредит, Банк у відповідності з п.3.8 договору нарахував  пеню.

Також з матеріалів справи вбачається, що 9 лютого 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави автомобіля МЕRCEDEC - BENZ, моделі   G 500, 2001 року випуску, з номером шасі  НОМЕР_1, з реєстраційним НОМЕР_2. Як вказано в договорі автомобіль належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію автотранспортного засобу НОМЕР_3 від 8 лютого 2007 року, виданого Миколаївським  МРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області.  

В п.3.6. кредитного договору вбачається, що ОСОБА_4 зобов'язався надавати Банку  копію договору страхування автомобіля на наступний чи поточний рік. У разі невиконання такого зобов'язання (п. 3.13 кредитного договору) позичальник повинен сплатити  3% штрафу від суми кредиту.

За викладеного, суд  дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку поточної заборгованості за кредитом, процентів та кредиту, який підлягає стягненню достроково, а також пені і штрафу.  

Ці висновки суду відповідають умовам  кредитного договору і договору поруки, а також вимогам ст.ст. 526,1050 ЦК України.

Доводи в апеляційній скарзі щодо порушення судом тайни нарадчої кімнати  при ухваленні рішення не доведені. Так, в апеляційному суді ні відповідач, ні його представник не змогли пояснити, які справи  розглядалися тим же складом суду під час ухвалення рішення, що оскаржено. Між тим, з листа Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2011 року вбачається, що період знаходження суду в нарадчій кімнаті  по справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк», судом інші справи не розглядалися.    

Щодо стягнення суми з врахуванням вартості заставного майна, то таки доводи в апеляційній скарзі суперечать закону, оскільки вибір порядку стягнення заборгованості за кредитом, стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, належить позичальнику.

Не є обґрунтованими доводи апелянта щодо незаконності кредитного договору, оскільки  він на день ухвалення рішення є чинним.

Не може бути зменшена сума основного зобов’язання за договором, оскільки зобов’язання позичальника повернути кредит з процентами не є відповідальністю.

Посилання апелянта на те, що автомобіля, який він передав у заставу у нього немає, також не звільняють його від виконання зобов’язань за кредитним договором та сплати неустойки.  Як вбачається з кредитного договору та договору застави, відповідач уклав   договори вказавши, що згаданий автомобіль належить йому. При цьому він надав банку копію свідоцтва про реєстрацію автотранспортного засобу НОМЕР_3 від 8 лютого 2007 року, де зазначалося, що  ОСОБА_4 є власником автомобіля  МЕRCEDEC - BENZ, моделі G 500, 2001 року випуску, з номером шасі  НОМЕР_1, з реєстраційним НОМЕР_2.  У зв’язку з викладеним посилання ОСОБА_4 на неправомірні дії банку при укладенні договору застави не можуть бути взяті до уваги.

Використання іншою особою отриманих ОСОБА_4 за кредитним договором коштів,  само по собі  не має правового значення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України колегія суддів,                                                  

                                                      У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:               

Судді: