Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-2281\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Адаменко І.М.

18                         Доповідач Кіселик  С. А.   

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2011  Колегія суддів  судової  палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого  судді : Кіселика С.А.

суддів : Суровицької Л.В., Суржика М.М.,

при секретарі Слюсаренко Н.Л.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_2, ОСОБА_3  та ОСОБА_4  і ОСОБА_5 на рішення Бобринецького  районного суду Кіровоградської області від  14 липня  2011 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

В лютому  2011 року  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 звернулися  до суду з позовом до  ОСОБА_4  про зобов’язання  повернення  грошових  коштів, вкладених  у  зв’язку з набуттям  домоволодіння  без  достатньої  правової підстави.

Позивачі просили постановити рішення, яким  стягнути  з  ОСОБА_4  на їх користь 126 340 грн., які  вони вклали в ремонт  та  переобладнання  по АДРЕСА_1, та моральну  шкоду в сумі 200 000 грн., а всього 326 340 грн.

Обґрунтовуючи  свій позов  зазначали,  що в 1997 році  позивачі  за  усною  домовленістю із  ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_6  придбали  у  останніх  за 7 000 доларів США  будинок, який  знаходиться  по  АДРЕСА_1.

За  домовленістю  із  продавцями  плату  за  будинок  було  проведено  наступним чином: частину  було сплачено готівкою  у сумі 4400 доларів США, а  в рахунок  суми,  що  залишилась,  було  передано  автомобіль  УАЗ –452 державний номер НОМЕР_1.

Переселившись  у  будинок  позивачі  постійно  займалися  добудовою окремих приміщень, ремонтом  будинку, проведенням газових та водяних комунікацій,  облаштуванням  будинку  та  двору,  на  що  ними  було  витрачено  70 340 грн.

Оскільки  розписку  відповідачки  про  отримання  від  позивачів  плати  за  будинок  вони  загубили  то  за  позовом  ОСОБА_4,  рішенням  Бобринецького  районного  суду  від  22.06 2010 року  позивачів  було  виселено  із придбаного ними будинку.

Вважають,  що ОСОБА_4, яка є  на даний  час на  підставі  свідоцтва  про право на спадщину  власником  будинку,  повинна  повернути  їм  кошти  отримані  за  будинок  та  кошти  витрачені  позивачами  на  реконструкцію будинку.

Крім  того  позивачі  зазначають,  що  діями  відповідачки  їм  спричинено  моральну  шкоду, яку  вони  оцінюють у 200 000 грн.

Рішенням Бобринецького  районного суду Кіровоградської області  позов  задоволено частково. Стягнуто з  ОСОБА_4  на користь ОСОБА_2 67 924 грн., як вартість  майна  набутого  без  правових підстав, 1700 грн. судового збору  та 120 грн.  витрат на ІТЗ.  В задоволенні  іншої  частини  позовних  вимог  ОСОБА_2  до ОСОБА_4  відмовлено.  В  позові ОСОБА_3  до ОСОБА_4, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачі   просили  його скасувати  та  постановити  нове  рішення  яким  задовольнити  позовні  вимоги.  

Апелянти  вважають,  що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема   апелянт  зазначив,  що  суд  безпідставно  відмовив  у  задоволенні позову в частині стягнення  56 000 грн, що  еквівалентно 7 000 доларам США, які  були сплачені  позивачами  за  будинок в якому  вони проживали, оскільки  позивачі  мають  свідків, які  підтверджують  факт  передачі  валюти.  Крім  того не взяв  суд  до  уваги,  що  технічний  паспорт на  переданий  в  рахунок оплати  за  будинок  автомобіль  знаходиться у  відповідачки  і сам  автомобіль  знаходиться  на  подвір’ї  яке належить ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач та її представник просили  його в частині  задоволення позову  про стягнення  з неї  на користь позивачів  67 924 грн.  та  судових  витрат змінити і  постановити  в цій частині  нове  рішення  яким   відмовити  ОСОБА_2  у  задоволенні його позову  у повному обсязі.  

Апелянт  вважає,  що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема   апелянт  зазначила,  що  позивачем  не  доведений  у встановленому  законом  порядку  розмір  їх  витрат  на  проведені  добудови та облаштування будинку та подвір’я. Крім  того  позивачем пропущено  строк  позовної  давності. Задовольняючи  позов  частково,  суд  безпідставно  стягнув  із  відповідача  всю  суму  судових  витрат.

Заслухавши  доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скаргах  доводи, колегія  суддів  Судової палати у цивільних  справах  Апеляційного суду Кіровоградської області  дійшла висновку, що апеляційна скарга  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  підлягає  відхиленню,   а  апеляційна  скарга  ОСОБА_4  та її представника ОСОБА_5  задоволенню  із  наступних  підстав.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов’язана  довести ті обставини, на які  вона  посилається  як на підставу  своїх  вимог та заперечень, крім  випадків встановлених статтею  61 ЦПК України.

З матеріалів  справи вбачається,  що  будинок  АДРЕСА_1  належить   ОСОБА_4  згідно  дублікату  свідоцтва  про право  на спадщину  від 21.01.2009 року  реєстр № 63,  що  перейшла  від  ОСОБА_7. Раніше  ОСОБА_7  була власником  житлового будинку згідно договору дарування  від 30 вересня 1988 року, реєстр  № 1386, що  прийняла  у дар  від ОСОБА_6 ( а.с. 15).

Судом встановлено, що  позивачі проживали в будинку з 1997 року, а  зареєстровані  за  даним  місцем  проживання з  24.05.2005 року  (а.с. 23 –25).

Також,  суд  першої  інстанції  визнав встановленим, що  позивачі проживали у цьому  будинку  з 1997 року  зі згоди  відповідачки  та  її покійного чоловіка  ОСОБА_6, який  без  правових  підстав, видаючи  себе  за власника  будинку  продав цей будинок  позивачам за усною  угодою й отримав  від них  в  рахунок продажу  4 000  доларів США  та  автомобіль УАЗ –452  д/н НОМЕР_1  на суму 2600 доларів США, тобто  заволодів  вказаними  коштами на загальну  суму 7 000 доларів США, зловживаючи  їх  довірою,  що встановлено  постановою  слідчого Бобринецького РВ УМВС України  в Кіровоградській області  від  11.02.2011  про  закриття  кримінальної справи  порушеної  за ч.2 ст. 190 КК України  відносно  ОСОБА_6  на  підставі п.8 ст. 6 КПК  України  у зв’язку  зі смертю особи, яка скоїла  злочин.

Однак, колегія  суддів  не  може  погодитися  із  таким  висновком  суду,  оскільки  підставою  звільнення  позивачів  від  доказування  факту  отримання  грошей  за  спірний  будинок  та  факту  шахрайства  зі сторони  ОСОБА_6 може  бути, у відповідності  до  положень  ч.4 ст. 61 ЦПК  України лише  вирок  суду  у  кримінальній справі,  що  набрав законної  сили.

Крім  того,  як  вбачається  із  долученого  до  матеріалів справи  повідомлення  начальника  відділу прокуратури області,  рішення  про закриття  кримінальної справи  від 11.02.2011 року  є  незаконним,  а  тому  прокуратурою  області  постанову про  закриття  кримінальної  справи  скасовано.

У  зв’язку із цим,  даючи оцінку  наданим  сторонами  доказам, які  стосуються  доводів  факту  купівлі – продажу  будинку  та  передачі  позивачами  ОСОБА_6  4400 доларів США  та  автомобіля,  колегія  суддів  дійшла  висновку, що  позивачами  дана  обставина  не  доведена.

Згідно ч.1 ст. 655  ЦК  України,  за  договором  купівлі –продажу  одна сторона  (продавець) передає  або  зобов’язується  передати  майно (товар)  у власність  другій стороні (покупцеві), а покупець  приймає  або  зобов’язується  прийняти майно ( товар і сплатити  за нього повну грошову ціну.

Частиною 1 статті 658 ЦК  України  передбачено, що  право продажу товару, крім випадків  примусового продажу  та інших  випадків, встановлений  законом, належить  власникові  товару.

Відповідно  до  частини 1 ст. 657 ЦК  України, договір  купівлі –продажу  земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового  будинку (квартири)  або іншого нерухомого майна  укладається у письмовій формі  і підлягає  нотаріальному  посвідченню.

Позивачами не  доведено наявність жодної  із  вищезазначеної  вимоги,  а саме: не доведено  право   ОСОБА_6  на продаж будинку; не доведено наявності  укладеного  у  відповідній формі  та  зареєстрованого  договору; не доведено факту  передачі  грошей  в рахунок  придбання  будинку.

Як  пояснили  позивачі та їх  представник,  розписки  про  передачу  позивачами  ОСОБА_6,  4400  доларів США  та  автомобіля, як плату  за  будинок,  вони  суду  надати  не можуть  оскільки  остання ними  загублена.

Крім  того,  рішенням  Бобринецького  районного  суду  Кіровоградської  області   від  22 червня  2010 року   задоволено  позов  ОСОБА_4  до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про виселення останніх із  спірного будинку  та  відмовлено   ОСОБА_2 та ОСОБА_3   в  задоволенні  зустрічного  позову до  ОСОБА_4 про  визнання  договору  купівлі - продажу  будинку дійсним  та визнання  за ними права власності на цей будинок.

Допитана в суді першої інстанції  свідок  ОСОБА_10  факту  передачі  позивачами  ОСОБА_6 оплати  за  будинок  не підтвердила  і лише вважає, що  будинок  було  позивачами  куплено, оскільки  останні  говорили їй про це  та  робили в ньому  ремонт.

Натомість  відповідачка  наполягає, що  ніяких  коштів  та  автомобіля  вона та  її покійний   чоловік   від  позивачів  не отримували.  Власником  будинку  була  її  покійна мати  і  саме  із  нею  позивачі  домовлялися  щодо  проживання у  будинку  в  якості  наймачів.

Згідно із ч. 1 ст. 778 ЦК  України  наймач  може  поліпшити  річ, яка є предметом договору  найму, лише  за  згодою  наймодавця. Частиною 5  цієї  статті  передбачено, якщо  наймач  без згоди  наймодавця  зробив поліпшення, які  не можна  відокремити  без  шкоди  для речі, він  не  має  права  на  відшкодування їх вартості.

Позивачі  пояснили  суду,  що  будь яких  дозволів  вони  ні   у  ОСОБА_7, власниці  будинку  на час  вселення  у нього позивачів,  так  і у наступної власниці  будинку ОСОБА_4  не  запитували.

Суд  же  задовольняючи  позов  частково,  виходив  із того положення ст. 1212  ЦК України, відповідно до якого  особа, яка набула  майно, або  зберігала  його  у себе  за  рахунок  іншої особи ( потерпілого)  без  достатньої правової підстави ( безпідставно набуте  майно), зобов’язана  повернути  потерпілому це майно  і тоді  коли  підстава, на якій  воно набуте, згодом відпала  і  оскільки  ОСОБА_2 витратив  на  добудову окремих приміщень, ремонт  будинку, проведення  газових та водяних комунікацій,  облаштування  будинку  та  двору 67 924 грн. ,  суд  стягнув  дану  суму  із  відповідача.

А  отже  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що  судом  першої  інстанції  неправильно  застосовано  норми  матеріального  права.

Крім  того,  позивачі   не  надали  належних  та  допустимих  доказів в  обґрунтування  понесених  ними  витрат.

Статтею 57  визначено, що  доказами є  будь –які  фактичні  дані, на підставі  яких суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин, що  обґрунтовують  вимоги  і  заперечення  сторін, та  інших  обставин, які мають  значення  для вирішення  справи.  Ці  данні встановлюються  на підставі  пояснень сторін, третіх  осіб, їхніх  представників, допитаних  як  свідків, показань  свідків, письмових  доказів, речових  доказів, зокрема звуко –і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно  до  частини 1  статті 58  ЦПК  України  належними є докази, які містять  інформацію  щодо предмета  доказування.

Частиною 3  цієї ж  статті  передбачено,  що  суд  не бере  до розгляду  докази, які  не  стосуються  предмета  доказування.

Згідно  положень ч.2 ст. 59  ЦПК  України, обставини  справи, які  за  законом  мають  бути  підтверджені  певними засобами  доказування, не можуть  підтверджуватися  іншими  засобами доказування.

Документами, які  підтверджують  витрати  позивачів  на  добудову окремих приміщень, ремонт  будинку, проведення  газових та водяних комунікацій,  облаштування  будинку  та  двору,  придбання  будівельних  матеріалів  та  газового  обладнання,  є  фіскальні  чеки,  документи  бухгалтерського обліку, кошторис  виконаних робіт, акт приймання  виконаних робіт. Однак, таких  документів  позивачами  суду не надано.

Колегія суддів не визнає  за  належні  докази  довідки  та  розписки  надані  позивачами  до  суду  першої  інстанції  як  доказ  розміру  понесених витрат.

За  відсутності  вищезазначених  належних та допустимих письмових  доказів  вартість  будівельних  робіт могла  бути  визначена  шляхом призначення    судової  будівельно –технічної експертизи  по справі. Однак  позивачі  із  таким  клопотанням  до  суду  першої  інстанції  не зверталися.

Не  зверталися  позивачі  із  таким  клопотанням і до  суду  апеляційної  інстанції.

Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що  рішення суду підлягає скасуванню  в  частині   стягнення  з  ОСОБА_4  на  користь  ОСОБА_2  67 924 грн. та 1700 грн.  судового  збору  і 120  грн.  витрат на ІТЗ з ухваленням  в  цій  частині  нового рішення,  яким в позові належить відмовити.

На підставі ст. ст. 657, 658, 665, 778 ЦК України, керуючись ст.ст., 57,58,59,60,61, 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А :

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3, відхилити.

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_4  та ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від14 липня 2011 року скасувати  в частині  стягнення  з  ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_2 67 924 грн. та 1700 грн судового  збору і 120 грн. витрат на ІТЗ,  скасувати  та  ухвалити  в цій частині  нове рішення.

В позові ОСОБА_2  до ОСОБА_4  про відшкодування  вартості  безпідставно  набутого  майна, відмовити..

В іншій  частині  рішення  залишити  без змін.

Рішення  набирає  чинності  з  моменту  його  проголошення  і  може  бути оскаржено протягом  двадцяти  днів до  Вищого  спеціалізованого  суду України  з  розгляду   цивільних  і   кримінальних  справ.  

Головуючий суддя:

Судді: