Справа № 22-ц-1641/11 10.08.2011 10.08.2011 31.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1641/11 Суддя по 1 інстанції – Черенкова Н.П.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Мурлигіна О.Я.
УХВАЛА
Іменем України
10 серпня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Вовненко Г.Ю.,
суддів Мурлигіної О.Я., Царюк Л.І.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участю представника позивача Пятакової К.Ю.,
відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2010 року
за позовом
публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк»,банк) до ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та звернення стягнення на майно
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ПАТ «Імексбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, та уточнюючи позовні вимоги просив про дострокове розірвання кредитного договору і звернення стягнення на майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «Імексбанк» вказував, що між ОСОБА_3 та банком укладено кредитний договір та договір застави автотранспортного засобу. Відповідач в порушення умов кредитного договору кредит у встановлений договорам строк не повертає. Посилаючись на це позивач просив достроково розірвати кредитний договір та звернути стягнення на автомобіль MITSUBISHI, на погашення 25785,91 дол. США, що є еквівалентом 2031450 грн. 83 коп., які складаються з 18953, 51 доларів США заборгованості по основному боргу, що є еквівалентом 149543 грн. 20 коп., 5116,51 доларів США простроченої заборгованості, що є еквівалентом 40369 грн. 26 коп. та 10 000 грн. пені.
Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 вересня 2010 року, в якому ухвалою від 27 травня 2011 року виправлена описка, позов ПАТ «Імексбанк» задоволено. Розірвано кредитний договір № 846/КД/2007 від 25 липня 2007 року. Звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки MITSUBISHI, модель GRANDIS, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу на суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 199912 грн. 46 коп., що складається з заборгованості по основному боргу в сумі 149543 грн. 20 коп., простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 40369 грн. 26 коп., пені в сумі 10000 грн. З відповідача на користь банку стягнуті судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду, а справу передати на новий розгляд. На думку апелянта, суд безпідставно розглянув справу у його відсутність та безпідставно ухвалив заочне рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 846/КД/2007, за умовами якого позичальник отримав 28479, 21 доларів США строком до 24 липня 2012 року під 13 % річних. В той же день між сторонами на забезпечення зобов’язань за кредитним договором було укладено договір застави транспортного засобу MITSUBISHI, модель GRANDIS. Заставна вартість майна за згодою сторін становила 169200 грн. В подальшому, а саме 25 січня, 25 квітня та 19 листопада 2008 року сторони уклали договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору відповідно до яких загальна орієнтована сума процентів, що підлягає сплаті, збільшилася до 13823,83 доларів США, а процентна ставка підвищена до 35,07 % річних.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не виконував належним чином умови кредитного договору, у нього перед банком утворилася заборгованість за кредитом та процентами за його користування.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про істотне порушення умов кредитного договору з боку відповідача. У зв’язку з чим обґрунтовано, у відповідності з умовами договору та вимогами ст. 651 ЦК України розірвав кредитний договір, та звернув стягнення на заставлене майно.
Колегія суддів не погоджується з доводами в апеляційній скарзі щодо безпідставності ухвалення судом заочного рішення.
Так, згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що справа призначалася до слухання неодноразово. В останнє вона призначалася на 9 вересня та 28 вересня 2010 року. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки був присутнім в судовому засіданні при відкладенні слухання справи на 9 вересня 2010 року та отримав повідомлення про слухання справи на 28 вересня 2010 року.
В апеляційному суді ОСОБА_3 пояснив, що про неможливість присутності в судовому засіданні 28 вересня 2010 року він завчасно повідомив суд, подавши заяву. Однак доказів, що така заява подана немає. Так, в матеріалах справи відсутня її копія, а ОСОБА_3 не вказав змісту заяви та причини, з яких він не міг бути присутнім в суді.
За такого твердження відповідача про порушення судом вимог процесуального закону є безпідставними.
У зв’язку з викладеним не є обґрунтованими доводи апелянта про порушення його прав на справедливий та неупереджений судовий розгляд справи, інших процесуальних прав.
Так, ОСОБА_3 не зміг пояснити, в чому дії банку суперечать закону та умовам договору. Зміст його пояснень в місцевому та апеляційному судах та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він бажає платити кредит та заборгованість добровільно, без судового рішення, за додатковою угодою або за мировою угодою. За твердженням апелянта, розглядом спору у його відсутність порушено саме таке його право. Проте, подачею позову право відповідача добровільно сплачувати кредит та заборгованість не порушено. Він мав таку можливість але цього не робив, оскільки частково кредит погашено за рахунок заставленого майна. Щодо мирової угоди, то укладати таку угоду є правом позивача, а не його обов’язком. До того ж мирову угоду можливо укласти й на стадії апеляційного розгляду справи, чого відповідач банку не запропонував.
Дії відповідача, який просить направити справу на новий розгляд в супереч вимогам ЦПК України, свідчать про його бажання відстрочити строк виконання своїх обов’язків за договором та законом.
Доводів неправильності рішення в частині застосування правових наслідків невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором та розрахунків, апеляційна скарга не містить.
Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: