23.08.2011

Справа №  2а-2766/11

П О С Т А Н О В  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 серпня  2011  року                                                                                 Цюрупинський районний суд

                                                                                                    Херсонської областi

в складi: головуючого суддi                                                                                Сіденка С.І.,

при секретарi                                                                                          Герасименко І.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Цюрупинську адміністративну справу за позовом                 ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі про поновлення пропущеного строку та зобов’язання  УПФ України в Цюрупинському районі  щодо здійснення перерахунку  та виплати  отримуваної пенсії  як дитині  війни,-

             ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, відповідно до якого просить поновити пропущений нею строк звернення до суду за захистом порушеного права та зобов’язати УПФ України в Цюрупинському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення отримуваної пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по день судового розгляду справи. В позовній заяві зазначила, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але ця норма Закону відповідачем не виконується, на протязі 2006-2010р.р. вона не отримує таке підвищення у розмірі, встановленому ст. 6 Закону незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р., чим порушено її права. Про порушення свого права вона дізналася в листопаді 2009р.  із засобів масової інформації. Просить поновити строк звернення до суду та задовольнити позов.

   В позовній заяві позивач просить розглянути справу за її відсутності.

   Від представника відповідача надійшло заперечення на позов, в якому просить розглянути справу за їх відсутності. Також у даному запереченні позов не визнано та вказано, що  у Державному бюджеті України на  2011 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Змінами до Закону України „ Про Державний бюджет України на відповідний рік" № 3491-VІ від 14.06.2011р., а саме п. 4 Прикінцевих положень визначає, що норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". КМУ 06.07.2011р. прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», п.6 якої передбачено, що дітям війни підвищення проводиться у розмірі 49,80грн. Також зазначено, що законом України «Про соціальний захист дітей війни»фінансування проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, також не визначено у якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. До 2008 року позивачеві надбавка  до пенсії не виплачувалася. З травня 2008 року розмір підвищення пенсії був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно п.8 цієї постанови дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з   22 травня - 48,10грн., з 1 липня - 48,20грн., з 1 жовтня - 49,80грн. Тому у задоволені  позову просять відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до пенсійного посвідчення, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі та отримує пенсію. До 2008 року підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві не нараховувалося і не виплачувалося. З 01.01.2008 року таке підвищення їй виплачується. При цьому розмір такої виплати складав:  зокрема у квітні - червні 2008 року - 48,10 грн.. у липні - вересні 2008 року - 48,20 грн., а з жовтня 2008 року по даний час - 49,80 грн. щомісячно, що визнано відповідачем.

           Ці обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення позивача, запереченням відповідача про розмір нарахованого пенсіонеру  підвищення до пенсії.

            Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-І/ від 18.11.04 року встановлено, ще дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          На 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, який рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09.07.2007 року вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а отже, з цього часу положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діяли в повному обсязі, але всупереч рішенню Конституційного Суду України підвищення до пенсії позивачеві за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось.

Законом України від 28.12.2007 року до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Тому з 22.05.2008 року вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а отже, з цього часу діє положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004 року, тобто в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.

          За конституційними нормами, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, і виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії; підлягає застосуванню стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004 року, але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачеві відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", чим істотно звужується обсяг встановлених Законом № 2195 прав.

           Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному Законі, визначається лише ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України орган державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Відповідно до положень ст. 162 КАС України  при вирішенні справи по суті  суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав і свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

          В порушення зазначених вище норм відповідач не здійснив у визначеному законом порядку нарахування та виплату підвищення належної позивачеві пенсії. Знаючи про порушення свого права з листопада 2009р., з позовом до суду позивач звернулася лише 14.07.2011 року. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України строки  звернення до суду за захистом порушеного права встановлено у 6 місяців, і саме в цих межах позов підлягає задоволенню, оскільки належних доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку позивачем не надано. Таким чином, позов підлягає задоволенню в межах шестимісячного строку позовної давності, тобто з  14.01.2011 року.

          Позицію УПФ України в Цюрупинському районі, викладену в запереченні, суд вважає необґрунтованою, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок щодо призначення, нарахування та виплати пенсії громадянам відповідно до чинного законодавства, що останнім не виконано.

          Разом з тим, пунктом 7 Закону Україну "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року № 3491-VI, який набрав законної сили 19.06.2011 року, установлено, що у 2011 році стаття 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" застосовується у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". На виконання пункту 7 вищевказаного закону, пунктом 6 постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745, який набрав законної сили 23.07.2011 року, установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 гривні.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з 14 січня 2011року  по 18 червня 2011 року.

                   Відповідно до положень ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

                  Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 99,  256 КАС України, ч.1 ст. 28  ЗУ "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування", ст. 6 ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004р., п 7 ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік",  п. 6 постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745, суд

ПОСТАНОВИВ:

  Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити  частково.

  Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі здійснити перерахунок належної                 ОСОБА_3 пенсії з її підвищенням в 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням проведених виплат та здійснити  необхідні перерахунок та  виплати за період з  14 січня 2011 року по 18 червня 2011 року за рахунок Державного бюджету України.

   В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

   Постанову допустити до негайного виконання.  

   На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Цюрупинський районний суд з одночасним надісланням  копії  апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                                           С.І. Сіденко