Справа №2-3173/07
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
2007 року липня 04 дня місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Іщук Л.П., при секретарі Сухій Л.П., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи свій позов тим, що 09.02.2004 року позичив відповідачу 11500 євро, які той повинен був повернути у погоджені строки, що підтверджується письмовою розпискою. Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав і на даний час суму боргу, що становить 77510 грн., не повернув.
На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача в його користь суму еквівалентну 11500 євро - 77510 грн. та понесені ним судові витрати по справі.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у заяві.
Відповідач та його представник позов не визнали. Суду пояснили, що грошей у позивача відповідач не позичав, а боргову розписку написав під тиском позивача. Відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем - був водієм вантажного автомобіля, який належав позивачу. В січні 2004 року відповідач скоїв ДТП у Німеччині, куди віз вантаж. Внаслідок ДТП автомобіль знесло у кювет і потрібні були послуги евакуатора, які коштували біля 9000 євро. На просьбу відповідача позивач, приїхавши до Німеччини, оплатив дані послуги. Тепер саме ці кошти ОСОБА_1 хоче стягнути з відповідача як позику за борговою розпискою.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві
2
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник за правилом ст. 1051 ЦК України має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші, кошти або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як вбачається з наявної у справі письмової розписки ОСОБА_2 від 09.02.2004 року між сторонами укладений договір позики грошей в сумі 11500 євро. Згідно даної розписки відповідач зобов'язався повернути позивачеві гроші у погоджений між ними строк, а в разі неможливості повернення грошей - відчужити позивачеві квартиру, належну йому на праві власності.
З пояснень сторін, копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що відповідачем в січні 2004 року в Німеччині під час керування автомобілем, що належить позивачеві, була скоєна дорожньо-транспортна пригода і німецькою фірмою надавалися послуги по ліквідації наслідків аварії на суму 11500 євро.
Судом також встановлено з пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_5, матеріалів справи, що саме на прохання відповідача позивачем привезена зазначена сума коштів у Німечину і сплачена німецькій фірмі за шкоду завдану відповідачем, а відповідач зобов'язався повернути зазначену суму позивачеві як борг, про що видав розписку.
З матеріалів справи ( а.с. 4 ), показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача за поверненням боргу.
Будь-яких доказів про те, що борг був повернутий, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів того, що договір був укладений під впливом насильства.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що між сторонами був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність 11500 євро, а останній зобов'язувався повернути ОСОБА_1 спірну суму. Оскільки відповідач свого зобов'язання по даному договору позики належним чином не виконав, гроші позивачу не повернув, то суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача суму боргу в розмірі 11500 євро, що становить на час розгляду справи 78890 грн. згідно довідки управління Національного банку України у Волинській області, а також понесені ним судові витрати в розмірі 81 грн., що складаються з судового збору ( 51 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (30 грн.).
З відповідача також слід стягнути в доход держави 737, 90 грн. судового збору (1% від 78890 грн. = 788, 90 - 51 грн. = 737, 90 грн. ).
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 58, 60, 84, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 204, 205, 207, 639, 1046, 1047, 1050, 1051 ЦК України, суд
з
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 78890 грн. боргу за договором позики та 81 грн. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 737, 90 грн. судового збору в доход держави.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ІщукЛ.П