Калинівський районний суд Вінницької області

2-а-2614/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.07.2011   року   суддя  Калинівського районного суду Вінницької області  Павленко І.  В.

          розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калинівської РДА про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок розміру одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов’язання виплатити компенсацію на оздоровлення у розмірі, передбаченому чинним законодавством,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду з вищевказаним позовом до управління праці та соціального захисту населення Калинівської РДА посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії,  інвалід ІІ групи. При зверненні до відповідача із заявою про виплату інвалідам  ІІ групи щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних  заробітних плат відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту встановлення групи інвалідності по теперішній час, щорічна допомога виплачувалась йому в значно меншому розмірі. Вважає дії відповідача протиправними та просить здійснити перерахунок та виплату коштів за 2005-2011 роки.

В силу п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України відкрито скорочене провадження про виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та зобов’язання виплатити компенсацію передбачену чинним законодавством.

На адресу відповідача судом направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження, матеріали позовної заяви та надано строк у 10 днів для подання відповідних заперечень.

На виконання ухвали суду про відкриття скороченого провадження відповідачем 07.07.2011 року на адресу суду було надано заперечення проти позовних вимог. Вимоги позивача вважає незаконними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За таких обставин, згідно ч.4 ст.183-2 КАС України суддя, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Так,  з  запереченнями відповідача не можливо погодитися з наступних підстав. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (в редакції Закону від 09.07.2007 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської   катастрофи, та   сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується  щорічна  допомога  на оздоровлення в таких розмірах:  інвалідам IІ групи – в розмірі  п’яти  мінімальних  заробітних плат (при цьому розмір  мінімальної  заробітної плати визначається  моментом її виплати). Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.    

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.                 

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.    Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  Також необхідно зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.  Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2007 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.    

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином,  в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року  та № 562  від 12.07.2005 року. Отже, позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.    

Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат.    Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян, в данному випадку Управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської РДА.  Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.     Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.   Як вбачається із змісту Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та бюджетної програми  «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…» виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.    

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.   

Отже, відповідачем порушено право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Калинівської РДА щодо ненарахування позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача необхідно, задовольняючи позов в частині стягнення допомоги на оздоровлення, визнати бездіяльність даного управління щодо неперерахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи -  протиправною.

Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 09.06.2011 року, тобто після закінчення установленого законом строку, та не подав заяву про поновлення пропущеного строку, тому позовні вимоги підлягають розгляду  в межах строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 09.12.2010 року.

Вищевикладене дає суду підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно ст.4 Декрету KM "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України від  09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. 52 Закону України „ Про державний бюджет на 2010 рік”,   ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71,  160-163, 167, 183-2  Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя ,-          

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії  управління праці та соціального захисту населення Калинівської РДА щодо відмови  в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Калинівської РДА  провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат, виходячи  з розміру  мінімальної  заробітної плати встановленої на момент виплати, починаючи з 9 грудня  2010 року з урахуванням проведених виплат.    

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя:І. В. Павленко