Справа №11-416/07                                          Головуючий у І інстанції Клок О.М.

Категорія:  ст.  ст.  186 ч.2,                               Доповідач Лозовський А.О.

190ч.2, 309ч.1 КК України

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м.  Луцьк                                                                                                  17 липня 2007 року

Колегія   суддів   судової   палати   у   кримінальних   справах   апеляційного   суду Волинської області в складі:

головуючої - судді Хлапук Л.І.,  суддів - Бешти Г.Б.,  Лозовського А.О.,  з участю: прокурора - Редька П.П.,  засудженого - ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2007 року,  яким

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженеіць та житель АДРЕСА_1,  громадянин України,  українець,  з середньою освітою,  не одружений,  не працюючий,  раніше судимий :

15Л2.2000 року Луцьким міським судом за ст140 ч.3,  144 ч.2, 145 ч1,  215-3 ч.2,  42 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна ;

09.02.2004 року Луцьким міським судом за  ст.  185 ч.2,  71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

засуджений за ч, 2 cт. 186КК України на 4 (чотири)роки позбавлення волі,

за ч.2 cт. 190 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі,

за ч. 1 cт. 309 КК України - І(один) рік позбавлення волі.

На підставі cm. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 2 лютого 2007 року,  запобіжний захід залишено засудженому - тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в сумі 520 ( п'ятсот двадцять) гривень 15 коп.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку,  колегія суддів судової палати

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому,  що будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину,  судимість за який у встановленому законом порядку не знята та не погашена,  умисно,  переслідуючи корисливу зацікавленість та мету відкритого викрадення чужого майна,  8 грудня 2006 року близько 17 годин,  перебуваючи на вул.  Саперів в м.  Луцьку,  шляхом обману,  а саме,  повідомивши неповнолітньому ОСОБА_2 про те,  що він є працівником міліції і необхідно перевірити телефон на предмет крадіжки,  заволодів мобільним телефоном «Соні Еріксон W 810і» вартістю 1800 грн. з сім карткою оператора «Лайф» вартістю 30 грн.,  спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_3  матеріальні збитки на загальну суму 1830 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1 повторно 28 січня 2007 року близько 00 год.,  перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Площа Злуки»,  що в

2

м.  Луцьку,  шляхом обману,  а саме,  повідомивши потерпілого про те,  що він хоче зателефонувати,  заволодів мобільним телефоном «Моторола V 360» вартістю 1049 грн. з сім карткою оператора «UMC» вартістю 50 грн. з грошима в сумі 20 грн. на ній,  спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 1119 грн.

30 січня 2007 року ОСОБА_1,  керуючись корисливим мотивом та метою,  повторно,  перебуваючи поблизу будинку №66 по вул.  .Коперніка в м.  Луцьку,  застосовуючи насильство,  яке не було небезпечним для життя та здоров'я особи і полягало в нанесенні удару в живіт ОСОБА_5,  відкрито викрав у потерпілого мобільний телефон «Соні - Еріксон К 750і» вартістю 1000 грн. з флеш карткою вартістю 200 грн. та сім карткою оператора «Білан» вартістю 25 грн.,  спричинивши тим самим ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 1525 грн.

Окрім того,  ОСОБА_1 1 лютого 2007 року близько 10 години,  перебуваючи на проспекті Грушевського в м.  Луцьку,  незаконно,  без мети збуту,  придбав у невстановленої органами досудового слідства особи особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою,  в переводі на суху речовину - 0, 17 г.,  який зберігаючи при собі переніс до будинку АДРЕСА_2,  де був затриманий працівниками міліції,  які виявили та вилучили зазначений наркотичний засіб.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1,  не погоджуючись з вироком Луцького міськрайонного суду,  вказує на те,  що матеріали справи судом не досліджені в повному обсязі. До незаконного заволодіння шляхом обману майном потерпілого ОСОБА_2 він не причетний,  так як в момент вчинення цього злочину знаходився вдома,  про що підтвердили його рідні,  яких допитано в якості свідків. Він також не згідний із кваліфікацією його дій за  ст.  186 ч.2 КК України по епізоду злочину щодо ОСОБА_5 Удару цьому потерпілому він не наносив. Просить перекваліфікувати його дії по цьому епізоду зі  ст.  186 ч.2 на  ст.  190 ч.2 КК України,  а по епізоду злочину щодо ОСОБА_2 виправдати його,  та з урахуванням стану його здоров'я,  а саме те,  що у нього проявляються психічні вади,  пом'якшити покарання,  застосувавши  ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача,  який виклав суть вироку,  доводи апеляції засудженого,  пояснення засудженого ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  думку прокурора про залишення апеляції без задоволення,  а вироку без змін,  колегія суддів,  перевіривши матеріали кримінальної справи,  приходить до висновку,  що апеляція задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів,  при вказаних у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах,  яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч.2  ст.  186,  ч.2  ст.  190,  ч.1  ст. 309 КК України.

Твердження в апеляційній скарзі засудженого про те,  що він не причетний до незаконного заволодіння шляхом обману майном потерпілого ОСОБА_2 та нанесення удару потерпілому ОСОБА_5,  спростовуються доказами ,  наведеними у матеріалах справи.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_2,  як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві він вказував на ОСОБА_1,  як на особу,  яка заволоділа його телефоном.

Його показання підтвердив в судовому засіданні і на досудовому слідстві свідок ОСОБА_3.

Окрім того,  в ході досудового і судового слідства досліджений шлях,  яким телефон потерпілого від підсудного через ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8 потрапив до ОСОБА_9,  в якого був вилучений працівниками міліції.

Суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів за цим епізодом вірно визнав ОСОБА_1 винним у повторному заволодінні майном потерпілого ОСОБА_2 шляхом обману і кваліфікував його дії за ч.2  ст.  190 КК України.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу щодо ОСОБА_5 підтверджується такими доказами.

Потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_10,  як в ході досудового слідства,  так і в суді дали послідовні показання про обставини вчинення даного злочину,  кожен зокрема вказували,  що коли потерпілий передав телефон ОСОБА_1,  а той не повертав його,  а потерпілий наполягав на поверненні,  тоді підсудний вдарив потерпілого кулаком в живіт.

За таких обставин,  враховуючи показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10  про застосування насильства підсудним під час викрадення мобільного телефону,  які узгоджуються між собою і будь-якими іншими доказами по справі не спростовані,  судом вірно доведено винуватість ОСОБА_1 у повторному відкритому викраденні чужого майна із застосуванням насильства,  яке не було небезпечним для життя та здоров'я особи. Його дії кваліфіковано вірно за ч.2  ст. 186 КК України.

При обранні покарання засудженому ОСОБА_1 судом враховано ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів,  дані про особу засудженого,  враховано усі пом'якшуючі обставини,  до яких віднесено добровільне відшкодування завданих злочином збитків.

Посилання засудженого в апеляції на те,  що у нього проявляються психічні вади,  і йому слід лікуватися,  а це можливо лише без ізоляції від суспільства,  є безпідставним.  Так,  як відповідно до акту № 75 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ,  ОСОБА_1 виявляє ознаки травматичного генезу,  однак за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними,  застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.  139-140).

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд врахував тяжкість вчинених злочинів,  особу винного та обставини справи,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підсудний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину проти власності,  відбував покарання в місцях позбавлення волі,  однак після звільнення знову вчиняв ряд корисливих злочинів,  в тому числі і тяжкий,  а тому суд правильно дійшов висновку про неможливість виправлення і перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства.

Виходячи з наведеного та керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів судової палати в кримінальних справах,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2007 року відносно нього без зміни.