Справа №22ц-511/07 Головуючий в 1 інстанції: Веремчук Л.М.
Категорія: 11 Доповідач: Завидовська - Марчук ОТ.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«5» липня 2007 року. м. Луцьк.
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,
судців : Данилюк В.А., Осіпука В.В.
при секретарі - Масляній С. В.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Книша С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Таксосервіс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором за апеляційною скаргою відповідача ВАТ «Таксосервіс» на рішення Луцького міськрайооного суду від 28 лютого 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
20 липня 2006 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ВАТ «Таксосервіс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій посилаючись на те, що 14.06.2001 року між ним та відповідачем було укладено договір безпроцентної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 якого він здійснював безпроцентну фінансову допомогу підприємству, яке прийняло дані кошти, користується ними та повертає їх у відповідності з умовами цього договору без плати за користування. Фінансова допомога надавалась до 31 грудня 2005 року з можливим поверненням до закінчення вказаного строку.
31 грудня 2005 року між сторонами була підписана додаткова угода, якою вони внесли зміни до п.3.1 договору та продовжили термін дії даного договору. Проте жодних змін про перенесення термінів виконання грошового зобов»язання відповідачем проведено не було.
Відповідач відмовляється повертати кошти, оскільки вважає, що термін виконання грошового зобов»язання не настав.
Покликаючись на зазначені обставини, просить стягнути на його користь 103755 грн. основного боргу, 10187, 80 грн. пені, 1654, 3 грн. річних та судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги, просив стягнути на його користь 85 246 грн. основного боргу, 12781, 10 грн. пені, 2118, 87 грн. річних та судові ивтрати по справі, оскільки відповідачем було повернуто 31.08.2006 року 2985, 20 грн.
Заочним рішення Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2007 року позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» в користь
2
ОСОБА_2 85 246 грн. основного боргу, 12781 грн.10 коп., 2118 грн. 87 коп. річних, а також судові витрати.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову позову.
В даному судовому засіданні представник відповідача Книш С В. апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові.
Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення - до скасування з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки відповідач на вимогу позивача не повернув суму боргу до 31 грудня 2005 року, як було визначено договором від 14.06.2001 року, то він зобов»язаний повернути позивачу основний борг та сплатити пеню за прострочку виконання зобов»язання і 3 % річних від простроченої суми, при цьому суд погодився з думкою позивача щодо тлумачення ним умови договору про строк виконання зобов»язання відповідачем.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права.
Оскільки у сторін після продовження строку дії договору виникло різне уявлення щодо свого волевиявлення відносно строку виконання зобов»язання, то суд, відповідно до вимог ст. ст. 213, 637 ЦК України міг на їх вимогу постановити рішення про тлумачення цієї умови договору, проте ні одна із сторін договору з такою вимогою не звертались, а отже у суду не було підстав тлумачити зміст правочину і умови договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
За ст. 631 ч. 1 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.
Як вбачається із змісту договору від 14 червня 2001 року позивач надав відповідачеві безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 100 000 гривень. Договір набирав чинності з моменту його укладення і діяв до 31 грудня 2005 року - строку повернення суми допомоги.
По домовленості між собою, оскільки сума фінансової допомоги станом на 31 грудня 2005 року не була повернута відповідачем, сторони продовжили строк дії договору до 30 грудня 2008 року, уклавши 31.12.2005 року додаткову угоду.
Виходячи із змісту укладеного договору та додаткової угоди про продовження строку дії договору, намірів сторін при його укладенні, мети договору, з якою він укладався, поведінки сторін за час дії самого договору, а згодом і продовження строку його дії та відповідно до зазначених норм Закону, колегія суддів дійшла висновку , що сторони продовжили строк дії договору, тим самим надавши можливість один одному здійснити свої права і виконати свої обов»язки до 30 грудня 2008 року.
За таких обставин справи рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 309, 317, 316, 319 ЦПК України, ст. ст. 631, 626 ч.1 Цивільного Кодексу України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача - ВАТ «Таксосервіс» задовольнити.
3
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2007 року по даній справі скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.