Справа № 10-43 2007р.                                          Головуючий у 1-й інстанції Гордимов А.В.

Категорія: санкція                                                            Доповідач Ковальова Н.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого                                                    - судді Ковальової Н.М.

Суддів                                                               - Сажинова В.В.,  Шевцової В.Г.,

З участю прокурора                                         - Кудрявченко Д.В.,

захисника                                                         - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Херсоні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача,  приймавшого участь у розгляді справи в суді першої інстанції на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.04. 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено у задоволенні подання слідчого про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту щодо

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  раніше не судимого,  -

обвинуваченого у вчиненні злочинів,  передбачених ч.1, ч.2  ст. 186 КК України,  ч.1  ст. 129 КК України та йому обрано запобіжний захід -підписка про невиїзд.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому,  що він,  22.02.2007 р. вчинив погрозу вбивством щодо ОСОБА_3,  яку вона сприйняла реально,  28 та 23 лютого 2007 р. вчинив грабіж відповідно до ОСОБА_3на загальну суму 1980 грн. та ОСОБА_4 на суму 1000 грн.

В поданні слідчого ставилося питання про зміну щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту,  так як останній вчинив злочин,  за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох років,  та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень.

Відмовляючи у задоволення подання,  суд в постанові послався на те,  що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності вперше,  має постійне місце проживання,  позитивно характеризується за місцем проживання та роботи,  на обліках у психо- та наркологічному диспансері не перебуває,  на утриманні має брата - інваліда з дитинства та матір -особу похилого віку,  а тому не має підстав вважати,  що він,  знаходячись на свободі,  скриється від суду та буде перешкоджати встановленню істини у справі,  та ухилятись від слідства та суду.

В апеляції прокурор посилаючись на те,  що судом фактично не враховано вимоги  ст. 155 КПК України,  що запобіжний захід - взяття під варту застосовується по справам за злочини,  за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більш ніж три роки.,  а ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні злочинів,  санкції яких передбачають міру покарання позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років позбавлення волі,  а також враховуючи,  що ОСОБА_1,  щодо якого було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд,  вчинив новий злочин,  а тому вважає,  що перебуваючи на свободі він може вплинути на хід досудового слідства шляхом залякування свідків,  неявки по виклику слідчого для проведення слідчих дій,  а також другими способами,  та продовжити злочинну діяльність. Просить постанову суду скасувати,  та обрати йому міру запобіжного заходу - тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача,  прокурора,  підтримавшого апеляцію про скасування постанови,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Відповідно до вимог  ст. 148,   ст. 150 КПК України така міра запобіжного заходу як взяття під варту застосовується як виключна міра щодо особи,  яка вчинила злочин,  за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки і при наявності підстав вважати що перебуваючи на волі така особа буде ухилятися від слідства або суду,  перешкоджати встановленню істини по справ або продовжуватиме злочинну діяльність.

Як видно з матеріалів справи,  ні слідчий у поданні,  ні прокурор в поданій на постанову суду апеляції,  лише перерахували ці підстави,  а доводів про можливість такої поведінки ОСОБА_1 взагалі не навели. Сама лише тяжкість вчиненого злочину не може слугувати обов'язковою підставою для застосування щодо такої особи міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Крім того,  з матеріалів справи не вбачається,  що ОСОБА_1 перебуваючи на підписці про невиїзд порушив її.

Враховуючи наведене,  колегія судді вважає за необхідне постанову суду залишити без змін.

Керуючись  ст.  ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляцію державного обвинувача,  приймавшого участь у розгляді справи в суді першої інстанції ,  залишити без задоволення,  а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.04. 2007 року щодо ОСОБА_1,  -без змін.