Калинівський районний суд Вінницької області

2-а-2440/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.07.2011   року   суддя  Калинівського районного суду Вінницької області  Павленко І.  В.

          розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання перерахунку та виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в позові вказує, що є інвалідом 3 групи по захворюванню, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. 12.02.2011 року їй було видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорії 1.   Важає, що відповідач протиправно не  здійснює перерахунок та не виплачує їй пенсію, як  інваліду 3 групи відповідно до ст.ст.50, 54 ЗУ ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, відкрито скорочене провадження у справі в частині зобов’язання  управління ПФУ у Калинівському районі Вінницької області провести перерахунок та зобов’язання перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання ухвали суду про відкриття скороченого провадження відповідачем 30.06.2011 року на адресу суду було надано заперечення на вказану позовну заяву, згідно якого відповідач вказує, що відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності-180 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним дот категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  На даний час  позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі 180 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність та щомісячну додаткову пенсію в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому  вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.  

Згідно ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя, оцінивши повідомлені позивачкою, відповідачем обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення в даній справі на підставі таких норм законодавства.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст. 8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

У відповідності до ч.4 ст.54 Закону України  від 28.02.1991 року №796-Х11(із змінами) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. На виконання цього закону КМУ ухвалив постанову «Про затвердження Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 30.05.1997 року №523, згідно п.4 якої в усіх випадках розмір пенсій для  інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-Х11(із змінами) особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю. У розмірах –інвалідам 3 групи -  50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії »основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із змісту абз.7 ч.1 ст.5 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»випливає, що загальнообов»язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом шляхом надання пенсій, які є основним джерелом існування.

Із змісту абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» випливає, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком виходячи з вимог Конституції України та законів України. Із змісту ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум»випливає, що прожитковий мінімум встановлюється КМУ, а затверджується щороку Верховною Радою України законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України»від 28 грудня 2007 року № 107-У1, норми статей 50 та 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені з фактичним скасуванням пільг та компенсацій відповідно до чинного законодавства України. Але рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1 пунктів 61-63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік» ... визнані такими, що не відповідають Конституції України  положення ст.67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, пунктів 20-22, 24, в тому числі п.28 щодо Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню положення ст.46 Конституції України, як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу: ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; ст.5 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування»; ст.ст.7,28,42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»; ст.ст.2,4 Закону України «Про прожитковий мінімум»; ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»; ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а не п.1 Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року»від 26.07.1996 року №831 і не п.2 Постанови КМУ «Про підвищення розмірів  пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, оскільки їх застосуванням Управлінням Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області було запроваджено обмеження та зменшення розміру пенсії позивачки, що призвело до звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, всупереч вимогам ст.64 Конституції України. Крім того, підзаконні акти, подібно законам, обов’язкові для виконання та мають необхідну юридичну силу. Але їх дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодачого регулювання, їх норми носять вторинний у порівнянні з законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

Таким чином, станом на 22.05.2008 року (дата ухвалення КСУ рішення) зміни до ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чинні до 01.01.2008 року. Вказані норми діють на час розгляду справи у суді.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  розміри пенсій  для інвалідів  щодо яких встановлено  зв’язок з Чорнобильською Катастрофою  для учасників ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС по 3 групі інвалідності не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.  

Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого  надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягає ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі ст.54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії, заподіяну здоров'ю, основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру
пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем
конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за
віком, як це встановлено ст.54 Закону.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з  дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього  мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання   ОСОБА_1 є управління Пенсійного фонду України в  Калинівському районі Вінницької області.  

За таких обставин, суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачці у грошовому вимірі,   суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.   

При цьому з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Клопотання УПФ України у Калинівському районі Вінницької області про залучення до справи в якості другого відповідача Державне казначейство України є безпідставним, оскільки у компетенцію Державного Казначейства України не входить проведення перерахунку та нарахування пенсій.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулася до суду 06.06.2011 року, тому позовні вимоги підлягають розгляду в межах строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 06.12.2010 року, як і просить позивачка.

Вищевикладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,  ст.ст. 2, 6, 9, 10, 11, 18, 99, 183-2, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області у відмові перерахування пенсії ОСОБА_1 протиправними.

       Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Калинівському району Вінницької області провести з 06.12.2010 року перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Законів України №3285 від 17.06.1993 року та №230 від 06.06.1996 року), де ст.50 Закону передбачено, що додаткова пенсія не може бути нижчою інвалідам 3 групи-50% мінімальної пенсії за віком, а ст.54 Закону передбачено, що розмір пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.   

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя:І. В. Павленко