АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 4791 Головуючий у 1 інстанції
2006 р. Носик М.А.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2006 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Савченко О.В.
суддів : Спас О.В.
Бондаря М.С. при секретарі Бабенко Т.І.
за участю представників відповідача ОСОБА_1., ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
представників ОСОБА_3 - ОСОБА_2, ОСОБА_1
на рішення Василівського районного суду Запорізької області від "26" травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на майно, -
ВСТАНОВИЛА :
16 грудня 2005 року ОСОБА_4. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9. про визнання права власності на майно.
У позові зазначав, що у 2004 року до нього звернувся відповідач з пропозицією відносно спільного будівництва теплиць з подальшим вирощуванням в них сільськогосподарської продукції. Позивач прийняв цю пропозицію за умови рівних часток у спільному майні. Для будівництва теплиць сторони закупили будівельні матеріали на загальну суму 52593 грн.60 коп.
За період з жовтня 2004 року по березень 2005 року сторони спільно побудували 8 теплиць загальною площею 1,002га на території домоволодінь мешканців вул. АДРЕСА_1. Василівського району Запорізької області.
У червні 2005 року ОСОБА_4. з ОСОБА_3. почали реалізовувати вирощену в теплицях продукцію і між ними виникли суперечки, у зв'язку з чим вони вирішили розділитися та реалізовувати продукцію окремо. Але у серпні 2005 року ОСОБА_3. виїхав до Російської Федерації і до цього часу не повернувся. Довіреність на розпорядження всім належним йому майном він надав своїй сестрі - ОСОБА_1., яка не повідомивши позивача і без його згоди розібрала дві теплиці загальною площею 0,15 га і почала розбирати ще одну.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4. просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку у спільному майні, а саме в теплицях загальною площею 1,002га і вартістю 26296 грн.80коп., розташованих на території домоволодінь жителів вул. АДРЕСА_1. Відножино Василівського району Запорізької області № НОМЕР_1 і виділити належну йому частку в натурі, а саме: матеріали, з яких виготовлені теплиці площею 0,8 га кожна, розташовані на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_2, матеріали, з яких виготовлена теплиця площею 0,17 га, розташована на земельній ділянці домоволодіння по вул. АДРЕСА_3, матеріали, з яких виготовлена північна частина теплиці площею 0,221 га в розмірі 0,091 га, розташована на території домоволодіння по вул. АДРЕСА_4.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від «26» травня 2006 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4. право власності на 1/2 частку у спільному майні, а саме в матеріалах, з яких виготовлені теплиці, вартістю належної ОСОБА_4. частки 26296 грн.80 коп., розташованих на території домоволодінь за адресою Запорізька область Василівський район АДРЕСА_1 № НОМЕР_1.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представники ОСОБА_3. -ОСОБА_2., ОСОБА_1. зазначають, що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, що у справі позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, але суд вважає їх встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просять рішення скасувати та постановити нове і відмовити у позові ОСОБА_4.
Дослідивши в засіданні апеляційного суду обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача полягають, поперед усього, в визнанні за ним права власності на 1/2 частину матеріалів, з яких побудовано теплиці на подвір"ях третіх осіб по справі.
За змістом ст. 12 Закону України „По власність" та ст. 328 ЦК України основою створення власності громадян є їх праця, а також громадяни набувають право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом та на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З позовних вимог видно, що позивач посилається на укладення між ним та відповідачем усної угоди про спільну діяльність, в ході якої вони закупили лісоматеріали, металевий дріт, побудували теплиці та за результатами якої вони, нібито, мали намір разом реалізовувати вирощену продукцію.
Правовідносини сторін мають відповідати певним вимогам цивільного права.
Так, ч. 4 ст. 203 ЦК України визначає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Випадки можливості вчинення правочинів в усній формі зазначені у ст. 206 ЦК України, зокрема у ч. 1 сказано, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно пункту 3 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмові формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Також, і ст. 1131 ЦК України передбачає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
За аналізом викладених обставин видно, що правочин між сторонами по цій справи, в разі його укладення, мав бути укладений у письмовій формі, оскільки його умови не відповідають ч. 1 ст. 206 ЦК України, а його сума значно ніж в двадцять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також виходячи з того, що він мав являти собою договір про спільну діяльність.
В такому випадку слід виходити з того, що недодержання сторонами письмової форми правочину, хоча не тягне за собою його недійсності, але виключає можливість доказування наявності угоди показаннями свідків, що зазначено у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".
Підтвердження наявності оспорюваної відповідачем угоди позивач доказував показаннями значної кількості свідків і суд першої інстанції помилково поклав ці докази в основу рішення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 59 ЦПК України, де сказано, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Якихось письмових доказів, які б свідчили про наявність угоди між сторонами, позивач не надав.
Не можна також вважати доведеним право власності позивача на 1/2 частину лісоматеріалів та дроту, з яких, за його твердженням, побудовано теплиці.
По - перше, не надано ніяких доказів того, що саме ті лісоматеріали, які придбані позивачем за договором від 01 вересня 2004 року у приватного підприємця ОСОБА_10 на загальну суму 50640грн. (ксерокопії договору,
накладних, специфікацій, квитанцій на а.с. 9-17) використані на будівництві теплиць. До того ж, відповідачем також надані відомості того, що ним придбано лісоматеріалів на загальну суму 43640грн. (ксерокопії накладних, квитанцій на а.с. 114-116, 119) і він доводить, що саме з цих матеріалів побудовано його теплиці.
Що стосується дроту, вартість якого позивач вказує у сумі 1953,60грн., то на підтвердження факту його придбання (але ж не використання в будівництві теплиць) надано ксерокопію накладної на ім"я отримувача ОСОБА_11. (а.с.8). Це не доводить того, що цей дріт взагалі купувався позивачем, а також не доводить і того, що він використаний на будівництві теплиць, а тому не можна вважати доведеними вимоги позивача і в цій частині.
Одночасно слід звернути увагу на ту обставину, що відповідачем також надано документи про придбання особисто ним дроту на суму 9039грн. і цвяхів на суму 1000грн. (ксерокопії чеків, накладних, закупівельних актів на а.с. 117, 118, 120).
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач неодноразово просив про призначення експертизи для вирішення питання щодо того, які саме матеріали використано при будівництві теплиць, але позивач категорично заперечував проти цього і суд відмовляв в призначенні експертизи своїми ухвалами (а.с. 100, 132)
Всі наведені обставини справи в їх сукупності суд оцінює згідно вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія судців вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, яким ОСОБА_4. належить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 -ОСОБА_2, ОСОБА_1
задовольнити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від «26» травня 2006 року по цій справі скасувати та постановити нове рішення.
ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні, а саме в матеріалах, з яких виготовлені теплиці загальною площею 1,002 га і вартістю частки ОСОБА_4 26296,80грн., розташованих на території домоволодінь №№ НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 Василівського району Запорізької області відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий