Справа № 22-ц-2383/11 17.08.2011 17.08.2011 31.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22 Ц- 2383/ 2011 р. Суддя першої інстанції: Спінчевська Н.А.
Категорія - 46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.
У Х В А Л А
2011 р., серпня місяця, 17 дня, Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Локтіонової О.В.
із секретарем
судового засідання :Величковською В.С.
з участю:
позивачки - ОСОБА_6
представника - ОСОБА_5
відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2011 р.., у справі за
позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна;
за зустрічним позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна;
за позовом
ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,
встановила:
26.05.2009 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_8 про визнання права власності на частку спільної квартири.
Вона зазначала, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 1979 р. до 2009 р.
Під час шлюбу надбане майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1, придбаної за договором купівлі-продажу від 17.12.2002 р., посвідченого нотаріально, вартістю 69.471 грн.
Посилаючись на припинення шлюбу шляхом його розірвання за рішенням суду від12.03.2009 р., позивачка просила про визнання за нею права власності на Ѕ частку спільної квартири.
02.12.2009 р. відповідач звернувся із зустрічним позовом про поділ спільного рухомого майна після розірвання шлюбу.
При цьому відповідач навів перелік спільного майна до якого включив також два торгівельних кіоска, право на які позивачка набула на місцевому ринку «Колос» у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності.
Судом також об’єднано до спільного розгляду позов дочки подружжя ОСОБА_7 про визнання за нею права власності на майно, яке включено відповідачем до переліку спільного сумісного майна подружжя.
Зокрема, своєю власністю ОСОБА_7 вважає пилосос «Філіпс», телевізор «LG», пральну машину «Арістон» вентилятор настільний шафу-купе, ліжко комп’ютерний стіл.
Вимоги позивачки про вселення виділені судом в окреме провадження, а вимоги щодо поділу іншого рухомого майна залишені без розгляду на підставі її відповідної заяви.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.07.2009 р. постановлено про задоволення позову.
Цим рішенням за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано право власності за кожним на Ѕ частку спірної квартири.
У власність позивачки передано пилосос «Філіпс», телевізор «LG», пральну машину «Арістон», вентилятор настільний, ліжко, стіл-тумба загальною вартістю 8300 грн. з грошовою компенсацією відповідачу Ѕ частини вартості зазначеного майна у розмірі 4150 грн.
Цим же рішенням частково задоволено вимоги ОСОБА_7
Їй передано у власність шафу-купе та комп’ютерний стіл загальною вартістю3400 грн.
В задоволенні вимог ОСОБА_4 про поділ торгівельних кіосків відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення в цій частині вимог та ухвалення нового про задоволення позову щодо визнання за ним права на Ѕ частину торгівельних кіосків, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів і порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст..60 СК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно нажите ними під час шлюбу незалежно від того на якого з подружжя його зареєстровано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 1979 р. проживала з відповідачем у шлюбі, який розірвано за рішенням суду від12.03.2009 р.
Під час шлюбу надбане майно, яке складається з предметів домашньої обстановки та квартири АДРЕСА_1, придбаної за договором купівлі-продажу від 17.12.2002 р.
Встановивши ці обставини на підставі достовірних доказів, суд прийшов правильного висновку про те, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а частка позивачки, відповідно до правил ч.1 ст. 70 СК України, складає Ѕ зазначеного майна.
Вирішуючи спір щодо поділу торгівельних кіосків, суд правильно виходив з того, що позивачка є підприємцем та здійснює торгівлю на міському ринку «Колос», де арендує два торгівельних місця, на яких розміщені спірні кіоски.
За таких обставин зазначене майно не може бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу на підставі ст. 69 СК України.
Такий висновок суду ґрунтується на положеннях ст.ст. 57, 61 СК, ст. 52 ЦК України та відповідає роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, які наведені у п. 29 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р.
При цьому, суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на факт придбання кіосків за спільні кошти, оскільки в разі доведеності цього факту, інший з подружжя має право не на поділ майна підприємця, а на отримання доходів від цього майна пропорціонально розміру вкладеної частки, а таких вимог відповідач не заявляв.
З врахуванням цих висновків, які відповідають дійсним обставинам справи, наданим доказам та вимогам закону, судом постановлене обґрунтоване і законне рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2011 р. - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
О.В. Локтіонова