У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2; представника позивача –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 24 січня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 24 січня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” (далі –ПАТ „Універсал Банк” або Банк) задоволено повністю: стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь позивача 1 687 137, 48 гривні заборгованості за кредитним договором та 1 700, 51 гривні судового збору і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалась на порушення норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування зазначала про те, що суд залишив без уваги факт поруки Товариства з обмеженою відповідальністю „Реал Авто” за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_4, поклавши відповідальність лише на неї як одного з поручителів. Договором передбачено початок перебігу строку, з якого Банк набуває право вимоги, з 10.02.2028 року, тобто з моменту виконання цих зобов’язань, встановленого договором. Натомість позивач, без жодного належного повідомлення відповідачів про виникнення заборгованості, відразу звернувся до суду з достроковою вимогою, права на що він не мав.
Крім того, про дати судового засідання повідомлено не було, що позбавило її передбаченого ст.ст. 10 і 60 ЦПК України права на доказування.
З цих міркувань просила скасувати рішення Рівненського районного суду від 24 січня 2011 року в частині задоволення вимог ПАТ „Універсал Банк” до ОСОБА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_4, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї відсутності не повідомив.
Справа №22-1118 Головуючий у 1 інстнації: Коробов С.О.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Представник Банку, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на
законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 допустив порушення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого в ОСОБА_1 як поручителя виник солідарний обов’язок разом з позичальником перед кредитором відповідати за порушення договірних зобов’язань.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 22 лютого 2008 року між позивачем і ОСОБА_4 укладено кредитний договір №019-2008-308 (на споживчі потреби), за умовами якого кредитор зобов’язався - і надав 200 000 доларів США (еквівалент на день виникнення відносин за угодою в національній валюті –1 010 000 гривень), а позичальник прийняв ці кошти, зобов’язавшись повернути їх до 10 лютого 2028 року зі сплатою 13, 45 % річних за користування кредитом (а.с. 7-12). Даним правочином передбачено, що в разі користування коштами понад встановлений строк ОСОБА_4 нараховується процентна ставка у 40, 35 %.
Між цими контрагентами 10 березня 2009 року та 7 квітня 2009 року укладено додаткові договори до основного кредитного договору, де в п. 5.2.5 останньої угоди визначено право Банку протягом 30-и календарних днів з дати відправлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту визнати термін повернення кредиту таким, що настав, на 31 календарний день з дати відправлення цієї вимоги (а.с. 18-19, 20-30).
З метою повернення кредитних коштів ОСОБА_4 передано Банкові в іпотеку житловий будинок загальною площею 296, 5 кв.м., житловою –114,2 кв.м. у АДРЕСА_1, що закріплено в договорі іпотеки від 22 лютого 2008 року (а.с. 46-49).
22 лютого 2008 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір поруки №019-2008-308-Р, за яким поручитель зобов’язалася перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов’язань перед ПАТ „Універсал Банк”, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 34-36), а 7 квітня 2009 року між ними укладено додаткову угоду до зазначеного договору поруки на тих самих умовах (а.с. 37-40).
7 квітня 2009 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю „Реал Авто” на забезпечення виконання позичальником грошових зобов’язань відповідно до додаткової угоди від цього ж числа укладено договір поруки, за яким поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за порушення ОСОБА_4 своїх зобов’язань (а.с. 41-45).
Районний суд, правильно встановивши факт порушення з 10 лютого 2009 року позичальником своїх зобов’язань перед ПАТ „Універсал Банк” за кредитним договором від 22 лютого 2008 року №019-2008-308 (на споживчі потреби), зробив обґрунтований висновок, що заборгованість, яка виникла внаслідок цього порушення, склала 213 832, 38 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 1 687 137, 48 гривні, з яких: 6 418, 99 гривні - сума прострочення заборгованості за кредитом, 1 548 619, 38 гривні - сума дострокового стягнення кредиту, 131 848, 61 гривні –сума відсотків та 250, 51 гривні - сума пені.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 554 ЦК України –у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналогічні зобов’язання поручителя, в т. ч. і обов’язок повернути суму прострочення заборгованості за кредитом, визначені і договором поруки №019-2008-308-Р від 22 лютого 2008 року та в додатковій угоді до договору поруки від 7 квітня 2009 року.
Тому за викладених обставин цивільно-правовим зобов’язанням ОСОБА_1 виявляється солідарна відповідальність разом із позичальником перед ПАТ „Універсал Банк” по поверненню на користь кредитора існуючої заборгованості по простроченому боргу за кредитом, основному боргу, відсотках і пені, що виникли з порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору від 22 лютого 2008 року №019-2008-308 (на споживчі потреби) та додаткових угод до нього.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність адресної досудової вимоги Банку про погашення поручителем заборгованості, а також і права кредитора на дострокове стягнення заборгованості, то колегія суддів знаходить їх такими, що на увагу не заслуговують, адже не спростовують правильності висновків суду про обов’язок ОСОБА_1 виконати умови договору поруки, а також законного права кредитора на дострокове стягнення заборгованості, що передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами кредитного договору.
Так само необґрунтованими є і покликання ОСОБА_1 про залишення судом без вирішення позову до другого поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю „Реал Авто”, оскільки ухвалою від 13 грудня 2010 року провадження у справі в цій частині закрито (а.с. 111-111, зв.). Крім того, в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства вона не вправі вимагати від суду розв’язання спору, яким питання про її права і обов’язки не вирішуються.
Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог закону. Апеляційна скарга не містить посилань на норму права, з порушенням якої ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 24 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: