Справа № 298/657/24

Номер провадження 1-кп/298/31/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року                                                 с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 42023072030000155 від 26 вересня 2023 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на 0.5 посади лікаря-психіатра та 0.5 посади лікаря-нарколога поліклініки КНП "Великоберезнянська лікарня", розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072030000155 від 26 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 04.04.2024 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження. Зазначив, що підстави для повернення обвинувального акта прокурору, так як і підстави для закриття кримінального провадження відсутні.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 вирішення питання щодо призначення даного кримінального провадження до судового розгляду залишили на розсуд суду, захисник додатково звернула увагу суду на те, що зазначені в обвинувальному акті обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не відповідають дійсності, так як ОСОБА_3 вину не визнає, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені в позиціях 40-44 процесуальні дії, які в даному провадженні не проводились.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження стосовно можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_3 , суд доходить таких висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Статтею 291 КПК України визначені вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072030000155 від 26 вересня 2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд доходить висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та являлись підставою для повернення обвинувального акта прокурору, судом не встановлено. За підсудністю даний обвинувальний акт підлягає розгляду Великоберезнянським районним судом Закарпатської області у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження.

Перешкод для призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акта судом не встановлено; підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні, як і підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.

Разом з цим, судом зазначається, що зазначені захисником ОСОБА_5 обставини не можуть зумовлювати повернення обвинувального акта.

Щодо клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади

25 квітня 2024 року начальник Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про відсторонення обвинуваченого від посади, в якому просить відсторонити обвинуваченого ОСОБА_3 від 0.5 посади лікаря-психіатра та 0.5 посади лікаря-нарколога поліклініки КНП "Великоберезнянська лікарня" строком на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_3 вчинив інкримінований йому злочин, використовуючи своє службове становище, а тому вважає, що, перебуваючи на посаді він може: продовжити протиправну діяльність та вчиняти нові правопорушення, пов`язані з професійною діяльністю, незаконними засобами впливати на свідків, негативно впливати на судовий розгляд.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади, просив таке задовольнити, враховуючи наявність наведених обставин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечуючи проти поданого прокурором клопотання, вказали на відсутність необхідності застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, просили у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись в тому числі на мотиви, викладені в поданих суду письмових запереченнях. Обвинувачений вказав, що не являється членом ВЛК, а відсторонення його від посади позбавить його заробітку на життя, вказуючи, що також має на утриманні неповнолітню дитину.

На підтримку своєї позиції стороною захисту подано письмові заперечення, які зводяться до того, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено, усі докази зібрані, свідки допитані, а саме клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Нормами ст. 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, ч. 3 цієї ж статті визначено, що для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на прокурора покладено обов`язок довести, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 155 КПК України встановлено вимогу щодо необхідності зазначення у клопотанні про відсторонення від посади виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того, ч. 1 ст. 157 КПК України передбачає, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У клопотанні прокурором наведено ризик впливу на свідків.

Ризик впливу на свідків не знайшов свого підтвердження. Застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади в даному випадку не буде мати дієвості, оскільки він не містить прямої заборони обвинуваченому уникати спілкування зі свідками.

Окрім того, на ОСОБА_6 вже покладались обов`язки, зокрема, щодо уникнення спілкування зі свідками. Наразі строк дії цих обов`язків сплив 02.03.2024. Прокурор в подальшому не звертався до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків.

Прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_6 під час дії покладених на нього обов`язків не спілкуватися зі свідками порушував чи намагався порушити зазначений обов`язок.

У ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження ризик протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом зі сторони обвинуваченого ОСОБА_6 .

Під час розгляду клопотання, прокурор не довів, що обвинувачений, перебуваючи на займаній посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також що відсторонення від посади є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.

Крім того, прокурор не довів, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади на стадії досудового розслідування, іншими способами протягом дії попередньої ухвали, оскільки стороною обвинувачення зібрано всі необхідні докази, відкриті всі матеріали кримінального провадження стороні захисту, досудове розслідування закінчено, обвинувальний акт передано до суду, всі дії по розслідуванню злочину завершено.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами цього права, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

У зв`язку з цим будь-які обмеження щодо реалізації вказаного права, у тому числі відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинні мати обмежений, тимчасовий характер, здійснюватися виключно з підстав та в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлене прокурором клопотання про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_6 від посади не підлягає задоволенню. Суд не вбачає правових підстав для відсторонення обвинуваченого від посади.

Щодо клопотання про повернення застави

24 травня 2024 року захисник – адвокат ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про повернення суми внесеної застави у зв`язку з закінченням дії запобіжного заходу, в якому просить повернути 121120 грн. ОСОБА_7 , що внесені ним згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 10 січня 2024 року на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 січня 2024 року. Вказує, що дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 завершилася і законні підстави для користування державою грошовими коштами у вигляді застави відпали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання про повернення застави, просили таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, зазначаючи, що такий запобіжний захід, як застава, є безстроковий. Просив відмовити в задоволенні клопотання про повернення застави.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання про повернення застави не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження №42023072030000155 від 26 вересня 2023 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 січня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 2 березня 2024 року. Одночасно визначено розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120 грн., та покладено строком до 2 березня 2024 року обов`язки.

У судовому засіданні сторона захисту покликалась на те, що строк дії зазначених обов`язків у подальшому не продовжувався. Такі обставини не заперечував і прокурор. Судом встановлено, що строк дії покладених на підозрюваного обов`язків сплив.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У цих випадках підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 7 ст. 182 КПК України).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Згідно з приписами ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України (ч. 4 ст. 196 КПК України).

Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, а також норм, які регулюють порядок продовження запобіжного заходу (ч. 6 ст. 181, ст. 199 КПК України), строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу вказується слідчим суддею лише у випадках застосування запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням свободи пересування (тримання під вартою та домашній арешт). Цей строк є періодом часу, на який зазначена свобода обмежується (строк тримання під вартою та строк тримання під домашнім арештом).

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Отже, кримінальним процесуальним законом передбачене визначення строку дії виключно для запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а також обов`язків, передбачених ч. 5, 6 ст. 194 КПК України. Щодо інших запобіжних заходів КПК України не містить застережень щодо строку їх дії, не визначає порядку його продовження та, відповідно, не покладає на слідчого суддю обов`язок зазначати такий строк в ухвалі про застосування запобіжного заходу (строк дії ухвали).

Після внесення визначеної слідчим суддею застави, до підозрюваного вважається застосованим запобіжний захід у вигляді застави, який не має строкового характеру. Отже, визначені в ухвалі від 6 січня 2024 року строки (2 березня 2024 року) стосуються виключно строку тримання підозрюваного під вартою та строку дії покладених на нього у разі внесення застави обов`язків. Зазначені строки не обмежують строк дії застави у разі її внесення, адже кримінальним процесуальним законом таке обмеження не передбачене.

Таким чином, позиція захисника ґрунтується на хибному тлумаченні норм, що регулюють цей процесуальний інститут, та є безпідставною.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Враховуючи, що суду не надано доказів припинення застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцеві та відмову у задоволенні заявленого клопотання.

Щодо клопотання про передачу речового доказу (транспортного засобу) на відповідальне зберігання власнику

27 листопада 2024 року захисник – адвокат ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про передачу речового доказу (транспортного засобу) на відповідальне зберігання власнику, в якому просить передати автомобіль марки «Opel Astra», д.н.з.  НОМЕР_1 , що належить обвинуваченому ОСОБА_3 , останньому на відповідальне зберігання, оскільки тривале зберігання такого на спецмайданчику є невиправданим, призводить до порушення прав власника та псування транспортного засобу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання, просили таке задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про потребу повернення йому автомобіля, оскільк такий є необхідним для його доїзду на роботу в селище В.Березний.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, просив в задоволенні такого відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання про передачу речового доказу (транспортного засобу) на відповідальне зберігання власнику не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 січня 2024 року в рамках даного кримінального провадження накладено арешт на майно, в тому числі на автомобіль марки «Opel Astra», д.н.з.  НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким. Арешт на транспортний засіб накладений з метою збереження речового доказу, а також з метою забезпечення конфіскації такого майна, як виду покарання.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.3 ст. 368 КК України санкції покарання передбачає позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 КПК України.

Отже, враховуючи, що на автомобіль марки «Opel Astra», д.н.з.  НОМЕР_1 , накладено арешт і транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, то вирішення питання про скасування арешту на це майно повинно здійснюватися за результатами судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 291, 314-317 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №42023072030000155 від 26 вересня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у судовому засіданні, в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області на 14 год. 00 хв. 5 грудня 2024 року.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. В судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.

У задоволенні клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_3 від посади - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про повернення застави - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про передачу речового доказу (транспортного засобу) на відповідальне зберігання власнику - відмовити.

Ухвала в частині відмови в задоволенні клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1