ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 жовтня 2006 р.

№ 16/13

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Грека Б.М., Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

на постанову

від 20.06.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/13

за позовом

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (надалі –Компанія)

до	Спільного підприємства ТОВ “Світловодськпобут” (надалі –Товариство)

про	стягнення 1313349,68 грн.

за участю представників:

від позивача

-  Лебедюк Ю.А.

від відповідача

-  Петров А.О.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2006 р. Компанія звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 957132,07 грн. основного боргу, 90816,52 грн. пені, 151551,35 грн. інфляційних нарахувань, 46850,49 грн. відсотків річних, 66999,25 грн. 7 % штрафу з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором на постачання природного газу № 06/03-3806-ТЕ-18 від 31.12.2003 р.

Товариство визнало суму основного боргу, а проти задоволення решти вимог заперечувало.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2006 р. (суддя Коротченко Л.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 957132,07 грн. основного боргу, 144445,82 грн. інфляційних нарахувань, 46850,49 грн. відсотків річних; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення цієї вимоги, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) виникли між сторонами на підставі договору на постачання природного газу № 06/03-3806-ТЕ-18 від 31.12.2003 р. (надалі –Договір); дослідили обставини належного виконання позивачем зобов’язань щодо поставки природного газу, а також неналежне виконання відповідачем зобов’язань по здійсненню розрахунків, в порушення умов Договору та положень законодавства; встановили розмір заборгованості; дійшли правомірних висновків про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в оспорюваній сумі; підставно врахували норму ст. 625 ЦК України за наявності прострочення виконання грошового зобов’язання, встановили безпідставне збільшення розміру інфляційних нарахувань у розрахунку позивача, у зв’язку з чим правомірно задовольнили частково вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та стягнули відсотки річних в оспорюваній сумі; обґрунтовано відмовили у задоволенні вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у передбачені Договором строки покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені (а. с. 45-46).

Приймаючи рішення та постанову в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені суди правомірно вказали на те, що виходячи із положень законодавства сторони не вправі встановити в договорі інший момент початку перебігу позовної давності, ніж передбачено законом. Тому, висновки судів про сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов частково.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі № 16/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        В. Дерепа