ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 р. | № 12/838 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Коваль А.Д. дов. № 08/140-005404
від 06.01.2006
відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” |
на рішення | господарського суду Житомирської області від 06.06.2006 |
у справі господарського суду | № 12/838 Житомирської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” |
до | Громадської організації “Житомирський Бізнес-центр-фонд” |
про | стягнення 493,74 грн. |
В С Т А Н О В И В:
В березні 2006 року відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” (далі –ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до громадської організації “Житомирський Бізнес-центр-фонд” про стягнення 493,74 грн. п’ятикратної вартості за спожиту понад договірної величини електричну енергію на підставі частин 5 та 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” та п. 5.1 договору № 396 від 26.07.2001 на користування електричною енергією.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2006 (суддя Сікорська Н.А.) в позові відмовлено. Рішення вмотивовано недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем норм чинного законодавства та умов договору № 396 від 26.07.2001 на користування електричною енергією. При цьому суд послався на пункти 1.2, 5.3, 6.3 Правил користування електричною енергією, пункт 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам (затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам”).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права: ст.230 ГК України, ч.5 ст.26, ч.7 ст.27 Закону України “Про електроенергетику”, п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам”, статей 509, 525 ЦК України, порушення судом норм процесуального права: ст.ст. 4-2, 43 ГПК України.
В судове засідання 09.10.2006 не з’явився представник громадської організації “Житомирський Бізнес-центр-фонд”. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи громадська організація “Житомирський Бізнес-центр-фонд” повідомлена належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за її відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази
Відповідно до частин першої, п’ятої та шостої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (у редакції, чинній на дату укладення договору № 396 від 26.07.2001 на користування електричною енергією), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Відповідно до п.6.3 Правил користування електричною енергією (затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 928 від 22.08.2002) договір про постачання електричної енергії має містити істотні та обов’язкові для цього виду угод умови, зокрема, договірну (граничну) величину споживання електроенергії, договірну (граничну) величину споживання електричної потужності (для об’єктів потужністю 150 кВ.А (кВт) та більше) та порядок їх погодження сторонами.
Як встановлено абзацом першим пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.
Як встановлено судом, відповідно до п.п. 1.1, 2.3 укладеного сторонами договору № 396 від 26.07.2001 на користування електричною енергією позивач забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач як споживач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій формі або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором; відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до додатку № 1 договору, у випадках зміни цих величин позивач має направити відповідачу листом лімітне повідомлення.
Судом також встановлено, що додаток № 1 до договору № 396 від 26.07.2001 не містить будь-яких цифрових позначень доведеного обсягу постачання електричної енергії у відповідних графах напроти розрахункових місяців, також не вказано рік, в місяцях якого здійснювалось постачання електричної енергії.
Приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що оскільки у додатку № 1 до договору № 396 від 26.07.2001 не зазначені конкретні договірні (граничні) величини споживання електричної енергії, позивач у відповідності до умов договору та нормативних актів повинен був надіслати повідомлення про ці величини. Проте, як встановлено судом, повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання № 1388 від 09.07.2004 та № 1535 від 09.08.2004 містять відомості (щодо величини коригування), які не відповідають дійсним обставинам справи, з врахуванням сплачених відповідачем 05.07.2004, 20.07.2004, 05.08.2004, 19.08.2004 грошових сум.
Господарський суд Житомирської області, дослідивши подані у справі докази, дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено під час розгляду справи розміру заявлених позовних вимог, і на цій підставі в позові відмовлено.
Вказані висновки відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, а тому Вищий господарський суд України не має підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2006 у справі № 12/838 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан