ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

09 жовтня 2006 р.

№ 20-12/006

 

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

 

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                           Чабана В.В.

за участю представників:

 

позивача                                             не з'явився

 

відповідача                                        не з'явився 

 

третьої особи                                      не з'явився 

                                                          

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”

 

на  постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006

 

у справі  господарського суду

№ 20-12/006  міста Севастополя

 

за  позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до відповідачів     третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

1.Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  2. Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”   Севастопольська міська рада

 

про	визнання права власності  В С Т А Н О В И В:

У грудні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації Севастопольської міської ради, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” про визнання права власності на 213/250 часток в загальній частковій власності на нежитлові приміщення під офіс загальною площею 43,6 кв.м по АДРЕСА_1. 

 

Позов обґрунтовано тим, що у користуванні позивача на підставі укладених з управлінням з питань майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації договорів оренди НОМЕР_1та НОМЕР_2 знаходилось вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 14 кв.м по АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що ним було проведено реконструкцію цього об'єкту в двоповерхову нежилу будівлю загальною площею 43,6 кв.м, позивач просив визнати за ним право власності на нерухоме майно на підставі статей 355-357, 778 ЦК України.

Ухвалою від 16.01.2006 господарським судом м. Севастополя залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Севастопольську міську Раду.

 

Ухвалою від 11.05.2006 здійснено заміну первісного відповідача -Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації належним відповідачем -Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради. 

 

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.06.2006 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 (колегія у складі суддів: Щепанської О.А., Сотула В.В., Гонтаря В.І.) позов задоволено. Визнано за СПД ОСОБА_1 право власності на 213/250 часток в загальній частковій власності із загальної площі 43,6 кв.м на нежитлові приміщення під офіс по АДРЕСА_1.

Судові рішення мотивовано тим, що оскільки позивачем було реконструйовано один поверх будівлі, в результаті чого з'явилася спірна будівля, то відповідно до вимог ст.778 ЦК України він набув право власності на цю будівлю.

 

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на те, що позивач отримав від орендодавця дозвіл на реконструкцію об'єкта договору оренди НОМЕР_2, проте в результаті самочинно здійснених ним будівельних робіт площа орендованих ним приміщень збільшилась із 14 кв.м до 43,6 кв.м. Крім того, земельна ділянка, на якій відповідачем здійснене самовільне будівництво, у встановленому порядку йому не надавалась. Скаржник вважає, що оскаржувані ним рішення винесено з порушенням статей 376, 778 ЦК України.

       

          У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначив прохання касаційну скаргу  Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 залишити без змін.

 

В судове засідання 09.10.2006 представники сторін та третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

 

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним  касаційну скаргу задовольнити частково.

 

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договорів оренди НОМЕР_1та НОМЕР_2 у користування позивача знаходилось вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 14 кв.м по АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 5.2 договорів оренди орендар мав право по узгодженню з орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна. 21 жовтня 1998 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації за дозволом провести реконструкцію нежитлового приміщення по АДРЕСА_1під офіс та отримав письмову згоду. Позивач провів реконструкцію об'єкту оренди, здійснив будівництво двоповерхової нежилої будівлі загальною площею 43,6 кв.м. Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_3 був затверджений акт державної прийомочної комісії від 09.09.2005 про прийняття до експлуатації реконструйованого нежитлового приміщення під офіс по АДРЕСА_1 в місті Севастополі, яке має загальну площу 43,6 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на ст.778 ЦК України, відповідно до частини 4 якої, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Проте суд залишив поза увагою приписи ст. 376 цього ж Кодексу, відповідно до частин 1, 2, 3, 4 якої будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

 

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

 

Питання щодо надання позивачеві земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не було досліджено ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції.

 

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

 

Під час нового розгляду  суду першої інстанції  необхідно врахувати  викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, враховуючи, що об'єкт оренди знаходиться на земельній ділянці Севастопольської міської Ради і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити  законне і обґрунтоване судове рішення.

      

Керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Касаційну скаргу  Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” задовольнити частково.

 

Рішення господарського суду м. Севастополя від 01.06.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 у справі № 20-12/006 скасувати.

Справу № 20-12/006 передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

 

 

Головуючий суддя                                                                             В.Карабань

                    

судді:                                                                                                     Л.Ковтонюк      

 

                                                                                                               В.Чабан