ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 2-11/347-2006 (2-11/8019-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Леман-Україна” в особі Сімферопольської філії |
на постанову | від 29.05.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-11/347-2006 |
за позовом | ТОВ “Леман-Україна” в особі Сімферопольської філії (надалі –Товариство) |
до | ПМП “Сіріус-ЛП” (надалі –Підприємство) |
про | стягнення 74787 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Зазовський Я.І. |
від відповідача | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
За наслідком неодноразового уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України Товариство в господарському суді АР Крим просило стягнути з Підприємства 106091 грн. упущеної вигоди та 5077 грн. пені з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті металопродукції, поставленої за договором купівлі-продажу № 19 від 09.08.2004 р.
Підприємство заперечувало проти стягнення упущеної вигоди, з підстав необґрунтованості та недоведеності цієї вимоги, та вказувало, що за несвоєчасну оплату за договором підлягає нарахуванню пеня.
Рішенням господарського суду АР Крим від 06.03.2006 р. (суддя Цикуренко А.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. (судді: Прокопанич Г.К., Горошко Н.П., Гонтар В.І.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 5077 грн. пені; в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення суми втраченої вигоди, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.08.2004 р. між Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19 (надалі –Договір), відповідно до умов якого Товариство зобов’язалось продати металопродукцію в асортименті, кількості і якості згідно специфікаціям (додатки), які є невід’ємною частиною договору, а Підприємство зобов’язалось прийняти та оплатити металопродукцію.
Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судами досліджено, що Товариство виконало свої зобов’язання належним чином –поставило відповідачу металопродукцію на загальну суму 47145 грн. у відповідності до накладної № 587 від 10.08.2004 р. В свою чергу, Підприємство порушило своє грошове зобов’язання по оплаті поставленої металопродукції у передбачений строк.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Сплата пені за несвоєчасну оплату металопродукції передбачена пунктом 4.1 Договору.
Враховуючи, що Підприємство порушило зобов’язання по своєчасній оплаті металопродукції, висновки судів про правомірність вимоги про стягнення пені відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір в частині відшкодування збитків (упущена вигода), суди першої та апеляційної інстанцій правильно розподілили між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначили, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи рішення та постанову суди не встановили наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні відносини сторін; правомірно задовольнили вимогу про стягнення пені; оцінили висновок судово-бухгалтерської експертизи № 52 від 19.12.2005 р. за правилами ст. 43 ГПК України та мотивовано відхилили його; за відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення дійшли підставних висновків про необґрунтованість вимог про стягнення упущеної вигоди.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов частково.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Леман-Україна” в особі Сімферопольської філії залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. у справі № 2-11/347-2006 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа