ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 16/392 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ “Донецькобленерго” |
на постанову | від 07.06.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 16/392 |
за позовом | ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (надалі –Компанія) |
до | ВАТ “Донецькобленерго” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 271440 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Яременко Л.М. |
від відповідача | - Заматов Р.В. |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 р. Компанія звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства грошових коштів в сумі 271440 грн. у якості оплати векселів №№ 3216590230, 3216590225.
В обґрунтування позовних вимог Компанія (держатель векселів) посилалась на виникнення у неї права регресу до зобов’язаної особи (Товариства) до настання строку платежу у зв’язку із банкрутством трасата (ТОВ “Енерготрейд”) у відповідності до положень ст. ст. 43, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (надалі –Уніфікований закон).
Товариство проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на невідповідність форми векселів вимогам законодавства (ст. ст. 16, 75, 76 Уніфікованого закону, ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні”).
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2006 р. (суддя Манжур В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до статей 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Згідно статей 15, 77 Уніфікованого закону, оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.
Відповідно до частин 1, 2 статті 47, статті 77 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі індосаменту Компанія є законним держателем простих векселів № 3216590225 зі строком платежу –22.01.2008 р. та № 3216590230 зі строком платежу –23.02.2008 р.
Трасатом зазначених векселів є ТОВ “Енерготрейд”.
Судами досліджено, що відповідно до постанови господарського суду міста Києва від 26.12.2002 р. у справі № 24/771-б ТОВ “Енерготрейд” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.03 р. у справі № 24/771-б ТОВ “Енерготрейд” передбачено ліквідувати у зв’язку із банкрутством.
В силу положень статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб навіть до настання строку платежу у разі, зокрема, у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно.
Відповідно до частини 6 статті 44, статті 77 Уніфікованого закону у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.
Враховуючи банкрутство трасата та згадані положення вексельного законодавства, висновки судів про те, що Компанія правомірно скористалась своїм правом регресу до зобов’язаної за векселями особи до настання строку платежу відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Посилання Товариства на невідповідність форми векселів вимогам законодавства обґрунтовано спростовано судами, якими досліджено, що векселі містять всі обов’язкові реквізити передбачені статтею 75 Уніфікованого закону, а заявлені відповідачем невідповідності не є дефектами форми векселів, не змінює тексти документів, обсяг та характер відповідальності осіб, що поставили відповідні підписи на векселях.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Донецькобленерго” залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі № 16/392 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа