Справа № 2-176/11

ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

 головуючого судді                                                  Аніпко С.  В.  

  при секретарі                                                                     Балицькій О.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу № 2-4036/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме автомобіля Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом виділення відповідачу вказаного автомобіля і стягнення з останнього Ѕ частини вартості цього автомобіля у розмірі 59 535,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05.03.2005 вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Подружнє життя не склалося. З 02.09.2010 шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем фактично припинено. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. За час подружнього життя, подружжям було придбано автомобіль Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. З огляду на це, а також з урахуванням рівності часток подружжя, позивач вважає, що кожен з подружжя має право на Ѕ частину спірного майна.

Ціну позову позивач обґрунтовує тим, що вартість вказаного автомобіля на час подачі позовної заяви складає 119 070,00 грн., а тому вартість Ѕ частина спірного майна становить 59 535,00 грн.

У судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримала і просила суд її позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд у задоволені позову відмовити, мотивуючи це тим, що вказаний автомобіль було придбано ним за рахунок винагороди, яку він отримав перебуваючи у закордонному відрядженні, та за кошти, які він позичив у родичів. З огляду на це, відповідач вважає, що оскільки, у відповідності до ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю є премії, нагороди, які він отримав за особисті заслуги, то вказаний автомобіль є його особистою приватною власністю, оскільки вказане майно набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 05.03.2005 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Подружнє життя не склалося. З 02.09.2010 шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем фактично припинено. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. За час подружнього життя подружжям було придбано автомобіль Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04.01.2011, в якості забезпечення позову було накладено арешт на вказаний автомобіль.

Згідно наданої відповідачем, у судовому засіданні Довідки-рахунку від 19.01.2011, серії КІМ № 487106, вказаний автомобіль ним було продано за 62 000,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Так, згідно статті 70 СК України. у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина друга цієї статі Кодексу, визначає, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду, у відповідності до частини третьої цієї статті Кодексу, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Також, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження деякі факти, викладені позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, та відповідачем, на заперечення вимог позивача.

Так, вартість спірного майна, було визначено позивачем на підставі оголошення про продаж аналогічного автомобіля, того ж кольору, того ж року випуску, опублікованому в газеті «Авізо», тобто без проведення відповідної експертизи для визначення фактичної вартості спірного майна.

Позивачем не надано обґрунтування щодо необхідності збільшення судом частки у спірному майні, відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду підтвердження того, що кошти сплачені за вказаний автомобіль є його особистою приватною власністю, отримані ним в якості премії, нагороди, які він отримав за особисті заслуги. Навпаки, в матеріалах справи є довідка Святошинського відділення № 1 КРД «Райффайзен Банк Аваль» про те, що між вказаним банком та відповідачем було укладено кредитний договір від 21.08.2008 № 22033119324 по програмі «Споживчий кредит на купівлю автомобіля»на отримання кредиту у розмірі 12 338,00 доларів США.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне майно, а саме автомобіль Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що об’єкт права спільної сумісної власності подружжя було продано відповідачем після розірвання шлюбу, суд стягує з останнього Ѕ частину коштів отриманих ним від продажу автомобіля у розмірі 32 000,00 грн.

Також, відповідно до частини першої ст. 88 ЦПК України, згідно якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, суд стягує з відповідача судові витрати пропорційно до тієї частини позовних вимог, яку було задоволено у розмірі 310.00 грн. –державного мита, та 64.48 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Оскільки автомобіль, який був об’єктом права спільної сумісної власності і щодо якого судом було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту –продано до вжиття таких заходів, суд скасовує заходи забезпечення позову, а саме арешт автомобіля Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

На підставі ст. 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 15, 60, 62, 79, 81, 88, 209, 213-215. 217. 218, 224-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину, коштів отриманих за продаж спільного майна подружжя, а саме автомобіля Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 32 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 310.00 грн. –державного мита, та 64.48 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме арешт автомобіля «Nissan Tiida», 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2011.

Суддя:С. В. Аніпко