А п е л я ц і й н и й  с у д    Р і в н е н с ь к о ї   о б л а с т і

 

У  Х  В  А  Л  А

І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

 

 

          Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

                       Головуючої: Міщенко О.А.

                       Суддів: Гладкого С.В.,  Іващука В.Я.,

                        за участю прокурора: Купчика В.С.     

                        засудженої ОСОБА_1.

 

розглянула 4 березня 2008 року у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1. та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на  вирок  Дубенського міськрайонного суду  від 25 грудня 2007 року.

         Цим  вироком  ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, народжена та мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, освіта вища, не одружена, працює начальником КП «Дубенського виробничого управління комунального господарства», депутат Дубенської міської ради, раніше не судима,

- засуджена:

- за ч.1 ст. 172 КК України на 850 грн. штрафу;

- за ч.2 ст. 382 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника у комунальних установах на строк два роки.

            На підставі ст.75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням  іспитового строку на два роки.

            На засуджену покладено обов»язки передбачені п.2 ст.76 КК України.

            Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1., працюючи начальником комунального підприємства «Дубенське виробниче управління комунального господарства»  (далі - КП ), з метою ухилення від виконання рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2006 року про стягнення із зазначеного підприємства 34 406 грн. на користь управління пенсійного фонду України у Дубенському районі, достовірно знаючи про арешт рахунків КП, 2 червня 2006 року відкрила у Рівненській обласній філії акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»  новий розрахунковий рахунокНОМЕР_1. Внаслідок цього за період з 2 червня 2006 року по 1 жовтня 2006 року через зазначений рахунок проведено фінансові операції на суму 235 708 грн. 59 коп. Після блокування цього рахунку, 23 серпня 2006 року у цьому ж банку відкрила новий рахунок НОМЕР_2, через який проведено фінансові операції на суму 45 073 грн. 04 коп.  У цьому ж банку 27 вересня 2006 року вона відкрила рахунок за НОМЕР_3. Отримані через нові рахунки кошти на загальну суму 329 913 грн. 59 коп. спрямовувались нею на проведення господарської діяльності підприємством. Внаслідок ухилення від виконання рішення господарського суду ОСОБА_1. спричинено істотну шкоду державним інтересам.

         Також в період з жовтня по листопад 2005 року ОСОБА_1. керуючи КП, грубо порушивши вимоги трудового законодавства, наказом №115 від 30 грудня 2005 року звільнила із займаних посад за скороченням штату з посади бухгалтера-економіста ОСОБА_2.  та  інженера по техніці безпеки і охорони праці  ОСОБА_3.  За  рішеннями

Дубенського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року і 29 травня 2006 року               ОСОБА_3. і ОСОБА_2. (відповідно) поновлені на роботі. Хоча про зазначені рішення, які в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати підлягали негайному виконанню, ОСОБА_1. знала достовірно, проте проігнорувала їх і на неодноразові вимоги державної виконавчої служби  про їх виконання не реагувала.

          У поданій на вирок апеляції засуджена ОСОБА_1., не заперечуючи своєї вини у вчиненому та кваліфікації дій, просить пом»якшити обране покарання, застосувати закон про амністію та звільнити від призначеного судом покарання, оскільки в неї на утриманні є мама старша 70 -ти років.

Прокурор в апеляції та в змінах до неї, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1., та доведеності її вини у вчиненому, просить вирок суду змінити пом»якшивши призначене судом покарання. Вважає, що за ч.2 ст.382 КК України ОСОБА_1. необхідно обрати покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді двох років обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк два роки. Призначені покарання виконувати самостійно.

Заслухавши суддю-доповідача, засуджену, яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції засудженої без задоволення, та про задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає до задоволення частково, а апеляція прокурора повністю, виходячи з наступного.

            Винність засудженої у вчиненні інкримінованих їй злочинів встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана належна оцінка і в апеляції не заперечується.

            Разом з тим, при призначенні покарання засудженій за ч.2 ст.382 КК України, суд в порушення вимог ст.334 КПК України, не мотивував призначення ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі, коли санкція цієї норми передбачає обмеження волі, а тому вирок в цій частині підлягає зміні.

            Призначаюти покарання засудженій, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого засудженою злочину, який не є тяжким, її особу, а саме те, що у вчиненому вона щиро розкаялася, характеризується тільки з позитивної сторони, частково відшкодувала заподіяну шкоду, має на утриманні перестарілу маму, є депутатом Дубенської міської ради, вперше притягується до кримінальної відповідальності та обґрунтовано застосував ст.75 КК України і звільнив ОСОБА_1. від покарання з випробуванням.  

          Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1., протягом тривалого часу бездоганно пропрацювала в житлово-комунальному господарстві міста. На даний час досягла пенсійного віку та оформляє пенсію.

На переконання колегії суддів, наведена сукупність пом»якшуючих обставини істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дає підстави застосувати до засудженої ст.69 КК України і не призначати їй додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке передбачене санкцією ч.2 ст.382 КК України.

            Разом з тим, вимоги засудженої про застосування до неї закону про амністію, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року від покарання звільняються особи, які мають батьків що досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей, а у матері засудженої є ще одна працездатна донька (т.2, а.с.253).

         На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК, колегія суддів,

 

 

у  х  в  а  л  и  л  а :

           

            Апеляцію засудженої задовольнити частково, а апеляцію прокурора повністю.

Вирок Дубенського міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1змінити.

            Вважати засудженою ОСОБА_1:

- за ч.1 ст.172 КК України на 850 грн. штрафу; 

- за ч.2 ст.382 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки обмеження волі без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на два роки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засуджену обов»язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Відповідно до ст.72 КК України призначені покарання виконувати самостійно.

В решті вирок суду залишити без зміни.    

 

Головуючий: підпис

 

Судді: два підписи

 

 

 

Копія вірна: суддя-доповідач                                                                             Іващук В.Я.

 

 

 

підписи

 

 

 

Згідно

Суддя-доповідач                               С.В.Гладкий

 

 

 

 

 

                         А п е л я ц і й н и й  с у д    Р і в н е н с ь к о ї   о б л а с т і

 

П О С Т А Н О В А

 

 

             9 липня 2007 року                                                                     м. Рівне

 

          Суддя  Апеляційного  суду  Рівненської  області  Гладкий С.В.  з  участю  прокурора

Філіпюка Ю.С. при  попередньому  розгляді  кримінальної  справи за апеляцією засудженої ОСОБА_1. на вирок Дубенського міськрайонного суду від  21 травня 2007 року,

 

  в  с  т  а  н  о  в  и  в :

                   

          На вирок Дубенського міськрайонного суду  від 21 травня 2007 року, яким  ОСОБА_1 засуджена ч.1 ст.172 і ч.2 ст.382 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника в комунальних установах на строк два роки і штрафу в сумі 700 грн., засудженою подана апеляція з  клопотанням  про її обов'язкову участь при розгляді справи  в апеляційному суді. Щодо засудженої залишено попередній запобіжний захід - підписку про невиїзд.

 

          Відповідно ст.358 КПК України розгляд справи в апеляційному суді проводиться з  обов'язковою участю  засудженого тільки у випадках:

     - якщо в апеляції ставиться питання про погіршення його становища;

     - визнання судом необхідності провести судове слідство;

     - коли надійшло клопотання від засудженого, який утримується під вартою.

          У даному випадку зазначені обставини відсутні.

 

          Враховуючи наведене та думку прокурора про відхилення клопотання засудженої ОСОБА_1. про обов'язковий розгляд апеляції з її участю і керуючись  ст.ст.357, 358  КПК  України,

                                                            п  о  с  т  а  н  о  в  и  в :

 

          Відмовити в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 про розгляд апеляції за її обов'язковій участі.

 

 

                         Суддя

 

 

розмір неоподатковуваного мінімуму на 2006 рік 175 грн. - ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» і «Про держбюджет на 2006 рік».

 

 Стаття 382. Невиконання судового рішення

     1. Умисне   невиконання  службовою  особою  вироку,  рішення, ухвали,  постанови   суду,   що   набрали   законної   сили,   або перешкоджання їх виконанню -

     карається штрафом    від    п'ятисот    до    однієї   тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на  строк  до  трьох  років,  з  позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

     2. Ті  самі  дії,  вчинені  службовою  особою,   яка   займає відповідальне  чи  особливо  відповідальне становище,  або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли  істотну  шкоду  охоронюваним  законом правам і свободам громадян,  державним  чи  громадським  інтересам   або   інтересам юридичних осіб, -

     караються обмеженням   волі  на  строк  до  п'яти  років  або позбавленням  волі  на  той  самий  строк,  з  позбавленням  права обіймати  певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

     3. Умисне невиконання службовою особою рішення  Європейського суду з прав людини -

 

  Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

     1. Незаконне  звільнення  працівника  з  роботи  з  особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -

     караються штрафом  до  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні  посади  чи займатися   певною   діяльністю  на  строк  до  трьох  років,  або виправними роботами на строк до двох років.

     2. Ті самі дії,  вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи  матері,  яка  має  дитину  віком  до  чотирнадцяти  років  або дитину-інваліда, -

     караються штрафом від  п'ятдесяти  до  ста  неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними  роботами на строк до двох років,  або арештом на строк до шести місяців.