Придніпровський районний суд м.Черкас                                                                                  

Справа № 2а-2616/11

П О С Т А Н О В А

                                        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                          

23  травня  2011 року                                                                                                   м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого –судді    Казидуб О.Г.

при секретарі      Кудренко  І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання відмови відповідача протиправною, стягнення підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період  з 25.08.2010 року по 31.12.2010 року та зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  

В С Т А Н О В И В :

Позивачка   звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання відмови щодо виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за  віком  - протиправною, стягнення підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за 2007-2010  роки  та зобов’язання відповідача  в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»позивачка зазначає, що вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак таке підвищення  їй не нараховувалася та не виплачувалася.

Верховна рада своїм Законом України № 3235-IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік, стаття 77 та стаття 110, Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12, а також Законом України № 247 від 31.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік», стаття 41, пункт 2 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № - рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що зупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

          Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

          Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії «дітям війни»встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно –правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті  інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і  свобод.

          Таким чином невиплата  підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

          Розмір підвищення  до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня – 470 гривень, з 01 квітня –481 гривню, з 01 липня –482 гривні, з 01 жовтня –498 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня –498 гривень, з 01 листопада  –573 гривні.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня –695 гривень, з 01 квітня  –706 гривень, з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня –723 грн.

          Таким чином відповідно до Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» сума невиплаченого їй підвищення до пенсії за 2008-2010 роки складає 4350 грн. 90 коп., із розрахунку (5793 грн. + 6126 грн. + 8499 грн.) х 30% : 100% - (579 грн. 30 коп. + 597 грн. 60 коп. + 597 грн. 60 коп.).

          Вважає, що не виплата їй підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. А тому, просить визнати відмову відповідача щодо виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за  віком  - протиправною, стягнути з відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-.2010р. та зобов’язати відповідача  в подальшому нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Ухвалою суду від 23.05.2011  року позивачці позовна заява в частині визнання відмови відповідача  - протиправною, стягнення підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 24.08.2010 року включно залишена без розгляду.  

           В  судове засідання  позивачка  не   з»явилася   , надала  заяву  в  якій  просить  справу   слухати  в  її  відсутність  ,позовні  вимоги  підтримує  в  повному   обсязі.

     Представник відповідача  в судове засідання не з»явився , надав суду клопотання про слухання  справи  без  участі представника  управління ПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси  позов не визнають в повному обсязі,  при вирішенні  даної справи  просять застосовувати ст.99,100 КАС України.        

          Суд,дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка    ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року має статус «дитини війни». У зв’язку з цим позивачка відповідно до статті 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорта  та копією пенсійного посвідчення .

З 01 січня 2008 року підвищення до пенсії виплачувалося позивачці у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 01 січня 2008 року –47 гривень, з 01 квітня 2008 року – 48 гривень 10 копійок,  з 01.07.2008 року –48 гривень 20 копійок, з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року –49 гривень 80 копійок. Тобто мала місце виплата підвищення до пенсії позивачці в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30%  від мінімальної пенсії за віком.    

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення до пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10 –рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.  65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66, розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і на 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67  розділу I, п.п. 1-4, 6-22, 24100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Рішення  Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10 –рп/2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси повинно було нараховувати та сплачувати позивачці підвищення  до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. п. 41  розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

У 2009-2010роках дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році не здійснював і не проводив таку виплату, а щомісячно нараховував та виплачував позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.   

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України;   

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.   

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Аналіз наведеного закону і обставин справи, дають суду підстави до висновку, що соціальні права позивачки  на отримання підвищення до пенсії, як особі, що має статус «дитини війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку.

          Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача  у визначеній грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який  покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачу, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України  за місцем проживання пенсіонерів, в даному випадку на  Управління Пенсійного фонду України  в Придніпровському районі м. Черкаси,  тобто за місцем проживання позивача. Крім того, суд бере до уваги, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          З огляду на вищевикладене та виходячи із загальних засад пріорітетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосовувати саме статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Крім того, суд вважає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону,  отримання  в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за № 2195 не може погіршувати соціальний  захист позивача, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині визнання відмови відповідача щодо нарахування та  виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  25.08.2010 року по  31.12.2010 року за виключенням 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачених їй за цей же період в 2010 році підлягає до задоволення.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачці   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому при нарахуванні пенсії до задоволення не підлягають, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, а не тих які можуть бути порушені в майбутньому.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд  вважає за необхідне стягнути з Державного  бюджету України на користь  позивачки судові витрати в сумі  3 грн. 40 коп.  

          На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 152  Конституції України, ст. ст. 11, 12, 17, 69, 94, 160, 161, 162, 163,  КАС України, Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік», Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні  вимоги  ОСОБА_1  до   Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання відмови відповідача протиправною, стягнення підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за  період 25.08.2010 року  по 31.12.2010   року. та зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком –задовольнити  частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо нарахування та виплати  ОСОБА_1    підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  -  протиправною  за період  з  25.08.2010  року  по  31.12.2010  року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі  м. Черкаси нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з  25.08.2010 року по 31.12.2010 включно, з урахуванням виплачених сум в  2010році.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  судовий збір в сумі 3 (три)  гривні 40 коп.  

          Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням її копії, особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:О. Г. Казидуб