Справа № 2-а-2524/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області   

в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Лосяков С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) про стягнення заборгованості за службові відрядження.

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) та просить стягнути з відповідача  заборгованість за службові відрядження в сумі 3150 грн.

Позов мотивує тим, що у відповідності до п.2 ст.121 Конституції Украни на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Зідно вимог ст.60 КАС Украни прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, i може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Статтею 36-1 Закону Украши «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або peaлiзyвaти процесуальні повноваження.

Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону проведено перевірку щодо додержання службовими особами військової частини Т0300 вимог Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в ході якої встановлено, що перед ОСОБА_1 рахується заборгованість із виплати витрат на відрядження.

Враховуючи, що позивачу заборонено займатись підприємницькою діяльністю i єдиним джерелом його доходів е грошове забезпечення, яке не виплачується йому військовою частиною в розмірах передбачених чинним законодавством, його матеріальне становище є складним i таким, що не дозволяє йому самостійно звернутись за захистом порушених прав до суду.

Вказані обставини у відповідності до п.2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», являються піставою для представництва прокурором інтересів громадянина в суді, який не може самостійно захистити свої права в суді через матеріальний стан.

Як встановлено перевіркою, військову службу ОСОБА_1 проходить у військовій частині Т0300 на посаді старшого техніка мостової роти, що підтверджується довідкою №37 від 15.03.2011 року.

Під час проходження військової служби він неодноразово вибував у відрядження, пов'язанні із виконанням службових обов'язків.

Віповідно до вимог ст.14 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членівi їx сімей», п.п.1,4 постанови Кабшету Miнicтpiв України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населенні пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження.

Станом на 15.03.2011 року військова частина Т0300 має заборгованість по витратам на службові відрядження перед ОСОБА_1 на загальну суму 3150 грн., що підтверджується довікою військової частини Т0300 за №36 від 15.03.2011 року.

Посилаючись на вказані обставини просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за службові відрядження в сумі 3150 грн.  

У судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Згідно довідки від 15.03.2011 року №37 слідує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині Т0300 на посаді старшого техніка мостової роти.

Відповідно до довідки від 15.03.2011 року №36 станом на 15.03.2011 року наявна заборгованість військової частини Т0300 перед позивачем, зокрема по виплаті видатків на відрядження в розмірі 3150 грн.  

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 9,11,14,158,163 КАС України, ст.14 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членівi їx сімей», п.п.1,4 постанови Кабшету Miнicтpiв України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини Т0300 на користь ОСОБА_1 –3150 грн. заборгованості за службові відрядження та на користь держави 51 грн. держмита.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                                    Івашкович І.І.