Справа №22-ц-1561/11 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Категорія - 52 Суддя-доповідач - Маслов
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Маслова В. О.,
суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено дату її звільнення з посади завідуючої МТФ № 1 ТОВ «Альянс» з 31 березня на 17 червня 2009 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача і третьої особи ОСОБА_4, який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходь, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, наказом № 1 від 03 квітня 2007 року, ОСОБА_1 прийнята на роботу завідуючої МТФ № 1 TOB «Альянс» в с. Панасівка, Липоводолинського району Сумської області, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 8-10).
Згідно наказу № 1 від 16 березня 2009 року, за порушення трудової дисципліни на ОСОБА_1, як на завідуючу МТФ № 1, було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 169).
Наказом № 2 від 19 березня 2009 року, за порушення трудової дисципліни на ОСОБА_1, як на завідуючу МТФ № 1, було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та попереджено про можливе її звільнення за неодноразове порушення трудової дисципліни (а.с. 141).
Згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Наказом № 1 від 31 березня 2009 року, ОСОБА_1 звільнена з зазначеної посади у зв'язку з втратою довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП України), що підтверджується копією наказу на а.с. 13 та відповідним записом в трудовій книжці на а.с. 9.
З довідок профспілкового представника на а.с. 174, 180, 187 вбачається, що профспілковий комітет надав згоду на притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та на її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
В матеріалах справи є достатньо доказів, які свідчать про підставність звільнення позивачки за п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки вона обіймаючи посаду завідуючої МТФ в товаристві «Альянс» і безпосередньо обслуговуючи товарні цінності, допустила винні дії, які дали підставу роботодавцю втрати довір’я до неї. Ці її винні дії, скоєні 01 березня 2009 року, підтверджуються і матеріалами кримінальної справи відносно неї
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 була засуджена за ст. 191 ч. 2 КК України до 1 року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік (а.с. 74-79).
Вказаним вироком суду встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 працюючи на посаді завідуючої МТФ № 1 TOB «Альянс», відповідно до посадових обов’язків, виконувала загальне керівництво фермою, в її підпорядкуванні знаходились працівники ферми, а також вона виконувала роботу пов’язану з прийманням, відпуском та списанням концентрованих кормів та малоцінного інвентарю, відповідала за закріплених за фермою тварин, будівлі, техніку та інші матеріальні цінності, відповідала за складання звітів та відомостей про нарахування заробітної плати працівникам МТФ № 1. В силу займаної посади і виконуваним обов’язкам, позивачка була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто була службовою особою. Зловживаючи своїм службовим становищем, 01 березня 2009 року ОСОБА_1 заволоділа майном МТФ № 1 TOB «Альянс», а саме двома бичками вагою 61 та 63 кг, яких завезла у свій двір по АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01 березня 2011 року цей вирок було змінено в частині пом’якшення основного покарання (а.с. 80-82).
При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у позові про поновлення на роботі, про стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди, оскільки звільнення було підставним, вимушеного прогулу не було.
Оскільки директором товариства не дотримано правило ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо недопустимості звільнення працівника з ініціативи власника у період його тимчасової непрацездатності (позивачка значно пізніше повідомила адміністрацію про свою тимчасову непрацездатність 31 березня 2009 року), то суд першої інстанції обґрунтовано змінив дату звільнення позивачки з 31 березня на 17 червня 2009 року, тобто на день наступний після закінчення тимчасової непрацездатності. Колегія суддів знаходить такий висновок суду першої інстанції відповідаючим змісту ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду і для задоволення апеляційної скарги.
При цьому судом першої інстанції також ураховано, що не дивлячись на намагання адміністрації взнати місце перебування і стан здоров’я позивачки у день звільнення, це зробити не вдалося. Про це свідчить комісійний акт від 31 березня 2009 року на а.с. 112, з якого вбачається, що в цей день дзвонили в дім до позивачки, однак там сказали, що вона вдома, але не бажає ні з ким розмовляти. Тобто, невідання адміністрації про тимчасову непрацездатність позивачки 31 березня 2009 року відбулося і з вини останньої. Окрім цього, судом ураховано те, що згідно з вироком суду, який набрав законної сили, вона засуджена до такої додаткової міри покарання як позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік. До цих посад відноситься також посада завідуючої МТФ № 1.
Також, звільняючи позивачку за п. 2 ст. 41 КЗпП України власник дотримав вимоги трудового законодавства, а саме відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору проведено за попередньою згодою профспілкового комітету.
Твердження позивачки про те, що на час звільнення вона була депутатом Панасівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та директор ТОВ «Альянс» не повідомив у встановленому порядку сільську раду про її звільнення, внаслідок чого звільнення проведено з порушенням встановленого законом порядку, не може бути підставою для поновлення її на займаній посаді, оскільки ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено лише повідомлення роботодавцем відповідної сільської ради про можливість звільнення працівника, який є депутатом сільської ради, а не отримання дозволу чи згоди на це від селищної ради.
Твердження апеляційної скарги про тривалий розгляд справи (в квітні місяці 2009 року вона звернулася до суду з даним позовом, але рішення по справі було прийняте лише 08 липня 2011 року) не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки тривалий термін розгляду справи пояснюється зупиненням провадження у справі до вирішення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 Ухвала суду стосовно зупинення провадження у справі від 28 липня 2009 року набрала законної сили (а.с. 54) і залишена в силі ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25 серпня 2009 року (а.с. 67). Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2011, після набрання вироку районного суду законної сили, знову відновлено провадження у даній справі.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачка не надала суду доказів, які б свідчили про порушення її прав при звільненні з займаної посади, не вбачається також підстав для відшкодування їй моральної шкоди, яка на думку позивачки була завдана внаслідок незаконного звільнення з роботи, а тому місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_1, змінивши дату її звільнення на 17 червня 2009 року.
Інші доводи скарги висновків суду також не спростовують.
Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно п. 1 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі. Тому з позивачки підлягає стягненню 37 грн. витрат на ІТЗ.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 липня 2011 року в даній справі залишити без змін.
З ОСОБА_1 стягнути 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, направивши їх на рахунок: КБКД 2205002, р/р 31212263700002, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код 23636315, Банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013.
Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -