СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 серпня 2011 року Справа № 5002-18/2331-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.04.2011 року,
Ромазанов Роман Станіславович(повноваження перевірені), паспорт НОМЕР_1 від 30.03.2011 (директор, товариство з обмеженою відповідальністю "МЄО-ГРУП");
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2331-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” (вул. Аерофлотська, 6, м. Сімферополь, 95024)
до товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” (вул. Залеська, 91-в, м. Сімферополь, 95044)
про усунення перешкод в користуванні майном,
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” (вул. Залеська, 91-в, м. Сімферополь, 95044)
до товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” (вул. Аерофлотська, 6, м. Сімферополь, 95024)
про стягнення орендної плати,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крон”, в якій просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, розташованим за адресою: місто Сімферополь, вул. Залеська, 91а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу позивача до орендованого майна (а.с. 2-4 том 1).
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 11, 13, 14, 202, частини 3 статті 212, ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 763, 765 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 21.06.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір найму приміщення, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул. Залеська, 91а для використовування його, як склад. Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідач створив перешкоди у користуванні майном за договором найму приміщення, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
20.06.2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Крон” (відповідач за первісним позовом) із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” (позивача за первісним позовом), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крон”заборгованість по орендній платі у сумі 9600,00 грн.(а.с. 80-81 том 1).
Зустрічний позов мотивував тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” в порушення вимог п. 3.2 договору від 21.06.2010 року, не сплачує орендну плату з грудня 2010 року та заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” перед товариством з обмеженою відповідальністю “Крон”по орендній платі складає 9600,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2331-2011 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” до товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” про усунення перешкод в користуванні майном задоволено частково.
Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю „Крон” усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” в користуванні майном, розташованим за адресою: місто Сімферополь, вул., Залеська, 91-а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу товариству з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” до майна.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” держмито 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” заборгованість по орендній платі у сумі 2632,26 грн., держмито у розмірі 27,97 грн. та 64,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю „Крон” з Державного бюджету України суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 10,00 грн., яке було сплачено на підставі квитанції № 216К010008 від 20.06.2011 року.
Рішення мотивовано тим, що у первісному позову товариство з обмеженою відповідальністю “Крон” створив перешкоди у користуванні майном за договором найму приміщення у зв’язку з чим порушив умови договору оренди, які вже були закінчені.
Зустрічний позов суд першої інстанції задовольнив частково, оскільки судом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Крон” заблокував вхідні двері у приміщення з 10 лютого 2011 року, тому позивач не мав можливості користуватися орендованим приміщенням, у зв’язку з чим період стягнення орендної плати повинен становити з 21.12.2010 року по 09.02.2011 року, тобто до створення перешкод у користуванні орендованим майном, у сумі 2632,26 грн.
Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю „Крон” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволених вимог про забов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” в користуванні майном, розташованим за адресою: місто Сімферополь, вул.. Залеська, 91-а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу товариству з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” до майна та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „МЄО-ГРУП” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” заборгованості по орендній платі у сумі 2632,26 грн., та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «МЄО-ГРУП»відмовити, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” задовольнити у повному обсязі та перерозподілити судові витрати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що суд приймаючи рішення невірно з’ясував обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу привело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Суд не врахував, що товариство з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” на об’єкті фактично не з’являлось і про своє місце перебування товариству з обмеженою відповідальністю “Крон” не повідомляло. Товариство з обмеженою відповідальністю “Крон” не створювало перешкоди у користуванні майна, у зв`язку з чим, застосування судом першої інстанції приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Також, задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” суд безпідставно вийшов за рамки позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розгляд справи був відкладений з 10.08.2011 року на 25.08.2011 року.
Розпорядження в.о. секретаря судової палати від 25.08.2011 року замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Антонову І.В.
У судове засідання апеляційної інстанції 25 серпня 2011 року представник відповідача (за первісним позовом) не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін та третіх осіб, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника відповідача (за первісним позовом) не було визнано обов’язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача (за первісним позовом).
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МЄО-ГРУП" (далі- Наймач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Крон" (далі –Наймодавець) був укладений Договір найму приміщення (а.с. 40-42 том 1).
Згідно з пунктом 1.1., в порядку та на умовах, визначених цим Договором, наймодавець зобов'язується передати Наймачеві, а зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов'язується сплачувати Наймодавцеві орендну плату.
Відповідно до пункту 1.2 договору найму приміщення, яке передається в оренду за цим договором (надалі іменується “приміщення”), знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Залеська 91а, має загальну площу 90 м. кв. і належить Наймодавцеві на праві власності.
Сторони у пункті 2.1. договору найму погодили, що приміщення надається в найм на строк один рік з моменту прийняття його за актом прийому-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.
Отже, 21.06.2010 року між сторонами за договором найму був підписаний Акт прийому - передачі приміщення площею 90 кв. м, яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул.. Залеська, 91а, та зазначено, що сторони будь-яких претензій одна до одної не мають (а.с. 43 том 1).
Предметом спору за первісним позовом є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крон” про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, розташованим за адресою: місто Сімферополь, вул. Залеська, 91а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу позивача до орендованого майна.
Предметом зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю “Крон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” про стягення з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 9600,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно зі стетею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного ^законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1-4 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно розділу 4 договору найму від 21.06.2010 року встановлено права та обов'язки наймодавця:
п.4.1 - Наймодавець має право здійснювати перевірку порядку використання наймачем приміщення та стану приміщення.
п. 4.2 . Наймодавець зобов'язаний:
- Надати приміщення наймачеві в 7-дений строк з моменту набрання чинності цим Договором за актом передання-приймання, який підписується Сторонами та скріплюється печатками.
- По закінченню строку дії даного договору прийняти предмет договору у орендаря.
Розділом 5 такого договору оренди встановлено права та обов'язки і наймача:
п. 5.1 наймач має право:
- міняти замки дверей приміщення, укріплювати такі двері;
- здавати приміщення або його частину у суборенду за письмовою згодою наймодавця;
Установлювати сигналізацію та інші системи охорони приміщення.
Відповідно до пункту 5.2 договору оренди наймач зобов'язаний: використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням, визначеним у п. 1.4 договору;
- утримувати приміщення у порядку, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування; ліквідовувати наслідки аварій, що сталися з його вини, в строк 14 днів; не здійснювати перебудову та перепланування приміщення без письмової згоди наймодавця; безперешкодно допускати наймодавця до приміщення з метою перевірки його використання у відповідності до цього договору.
У пункті 8.1 договору оренди встановлено, що цій договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками.
Такий договір був підписаний сторонами та скріплений печатками 21.06.2011 року.
Пунктом 8.2 договору оренди сторонами передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг з 21 червня 2010 року , та закінчується 21 червня 2011 року.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи відповідача за первісним позовом стосовно того, що він не створював перешкод у користуванні майна, колегія суддів не може прийняти до уваги виходячі з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанціїї безперечно встановлено, про що не заперечує сам відповідач у своєму відзиві на позов, що незважаючи на приписи вищезазначених норм права та умов договору оренди, товариство з обмеженою відповідальністю “Крон” 10 лютого 2011 року самостійно закрило вхідні двері орендованого товариством з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” приміщення по вул. Залеська, 91а, місто Сімферополі на свій замок та опечатало такі вхідні двері.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії орендодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю “Крон” є неправомірними та такими, що суперечать умовам договору оренди, оскільки у орендодавця були відсутні правові підстави закривати на свій замок передане в найм орендарю приміщення по вул. Залеська, 91а, в місті Сімферополі, в зв'язку з чим у орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП”, з 10.02.2011 року фактично відсутня можливість увійти в орендоване приміщення по вул. Залеська, 91а, в місті Сімферополі.
Враховуючи умови договору оренди, в тому числі його пункт 8.2, яким передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг з 21 червня 2010 року та закінчується 21 червня 2011 року, а також виходячи з того, 24.06.2011 року - такий договір вже закінчив свою дію, суд першої інстанці правильно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” підлягають задоволенню у частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, розташованим за адресою: м. Сімферополь, вул. Залеська, 91а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу позивача до майна, а не до “орендованого” (майна), як це зазначене у позові.
При цьому суд виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” - має повне право у в і й т и в приміщення по вул. Залеська, 91а в місті Сімферополі та забрати з цього приміщення всі свої речі та майно, яке було внесено в таке приміщення під час його оренди.
Стосовно примусового закриття з боку орендодавця орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” приміщення, яке відбулось 10 лютого 2011 року, тобто під час дії договору оренди від 21.06.2010 року, без будь-якого належного попередження з боку орендодавця суд першої інстанціїї правильно зазначим, з чим погоджується колегія суддів, що умовами такого договору оренди не передбачено таке примусове блокування вхідних дверей з боку орендодавця.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” у частині: зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, розташованим за адресою: місто Сімферополь, вул. Залеська, 91а, шляхом розблокування вхідних дверей та забезпечення вільного доступу позивача до майна, а у частині позовної вимоги щодо “орендного”майна –відмовляє, є цільком обгрунтованим, законним та правильним.
Доводи апеляційної скарги стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крон” заборгованість з орендної плати за період з грудня 2010 року по травень 2011 року (включно) по 1600, 00 грн. щомісячно, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячі з наступного.
Відповідно до пункту 3.1 договору найму від 21.06.2010 року плата за користування приміщенням складає 1600,00 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ.
Згідно пункту 3.2 цього договору плата за користування приміщення сплачується в безготівковому порядку на рахунок наймодавця в зазначеній ним банківській установі. Оплата здійснюється не пізніше п'ятого числа кожного місяця.
Сторони у пункті 3.3 договору оренди від 21.06.2010 року встановили, що орендна плата за перший місяць найму вноситься у подвійному розмірі, при цьому наступні платежі здійснюються в обумовленому порядку, а переплачена частина залишається в якості гарантії оплати останнього місяця.
Відповідно до пунктів 1 та 5 статті 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного Кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як вже встановлено судами першої та апеляційної інстанції орендодавець безпідставно, не маючи на це жодних правових підстав, 10 лютого 2011 року заблокував вхідні двері у приміщення, яке орендувало Товариство з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” та чине перешкоди в його користуванні.
Отже, оскільки з 10 лютого 2011 року орендар не міг використовувати майно через обставини, за які він не відповідає, тому відповідно орендар не повинен сплачувати орендну плату з 10 лютого 2011 року.
Відповідно до платіжних доручень та квитанції, а саме:
Платіжне доручення № 9 від 05.10.2010 року на суму 1600,00 грн.;
Платіжне доручення № 683 від 03.09.2010 року на суму 1600,00 грн.;
Платіжне доручення № 652 від 03.08.2010 року на суму 1600,00 грн.;
Платіжне доручення № 589 від 02.07.2010 року на суму 3200,00 грн.;
Платіжне доручення № 23 від 31.01.2011 року на суму 2000,00 грн.;
Квитанція від 23.11.2010 року на суму 1600,00 грн.
Колегія суддів вважає, що орендар повинен був сплачувати орендну плату у період з 21.06.2010 року по 09.02.2011 року.
Тобто перший платіж на підставі платіжного доручення № 589 від 02.07.2010 року на суму 3200,00 грн. повинен бути віднесений за перший місяць оренди - з 21.06.2010 року по 20.07.2010 року - 1600,00 грн. та за останній місяць - з 21.11.2010 року по 20.12.2010 року 1600, 00 грн. (відповідно п. 3.3. договору найму).
Таким чином, із матеріалів справи вбачається заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “МЄО-ГРУП” перед ТОВ “Крон” по орендній платі за період з 21.12.2010 року по 09.02.2011 року, яка складає:
за період з 21.12.2010 року по 20.01.2011 року - 1600,00 грн.
та період з 21.01.2011 року по 09.02.2011 року - 1032, 26 грн.,
що загалом складає 2632, 26 грн.
Тобто суд першої інстанції правильно задовольнив частково зустрічні позовні вимоги щодо стягнення орендної плати у розмірі 2632, 26 грн., а в іншій частині зустрічного позову відмовив.
Отже, доводи, викладені в апеляційної скарзі, не знайшли свого підтвердження під час повторного розгляду апеляційної скарги .
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміні чи скасуванню судовою колією апеляційного суду таке рішення не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Крон” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2331-2011 залишитим без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЄО-ГРУП" (вул. Аерофлотська, 16, к. 39, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Крон" (вул. Залеська, 91в,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95044)