СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 серпня 2011 року Справа № 5020-830/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон”,
відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 13.06.1998, фізична особа-підприємэць ОСОБА_2
розглянувши апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 01 липня 2011 року у справі №5020-830/2011
за позовом комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон”
(вул.. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
( АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору та звільнення приміщення.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Аррікон» (далі –КП СМР „Аррікон”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –ФОП ОСОБА_2) про стягнення 11867,91 грн. заборгованості по договору оренди, пені, 3 % річних та штрафу, розірвання договору оренди та спонукання звільнити приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди № 430 від 21.09.2007 року в частині належного та своєчасного внесення орендної плати та використання приміщення за його цільовим призначенням.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 липня 2011 року у справі №5020-830/2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон” заборгованість по орендній платі в сумі 4539,22 грн., 253,83 грн., пені 94,06 грн. 3% річних та 2000,00 грн. штрафу.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон” державне мито в розмірі 118,67 грн., а також витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання стосовно оплати за умовами договору оренди, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Стосовно розірвання договору оренди та звільнення приміщення суд першої інстанції вважає, що доводи позивача не обґрунтованими, оскільки позивачем не було доведено, що нерухоме майно використовується не за призначенням або з порушенням умов договору найму.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон” звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не було враховано, що орендна плата комунального майна міста Севастополя приймається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна із змінами та доповненнями.
Комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон” вважає рішення суду в частині відмови у розірванні договору та звільнення приміщення незаконним, оскільки ФОП ОСОБА_2 порушував умови договору відносно своєчасності сплати орендної сплати, у зв`язку з чим є підстави для його розірвання та повернення майна.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розгляд справи був відкладений з 10.08.2011 року на 25.08.2011 року.
Розпорядження в.о. секретаря судової палати від 25.08.2011 року замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Антонову І.В.
У судове засідання апеляційної інстанції 25 серпня 2011 року сторони не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов’язок сторін та третіх осіб, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обов’язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутністю представників сторін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
21.09.2007 року між Територіальною громадою, від імені якої діє Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Аррікон»(далі -орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -орендар) був укладений договір № 430 оренди нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.1. договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - будівлю магазину літер «А»з прибудовою літер «а»(приміщення з № 1 по № 5,1) загальною площею 69,70 кв.м, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Ревякіна, 66а, що знаходиться на балансі КП «Аррікон», вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 31.06.2007 року - 45389,00 грн. (а.с.7-8).
Орендовані приміщення будуть використовуватись для розміщення офісу, дрібнооптового магазину будівельних матеріалів, торгівельної точки по реалізації продукції харчування (в тому числі хлібобулочних виробів та товарів підакцизної групи).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, розмір орендної плати визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради № 1617 від 13.03.2007 року і складає 5539,38 грн. на рік.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата складає 806,83 грн. за місяць оренди і технічне обслуговування та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місця з 01 січня 2007 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради № 1617 від 13.03.2007 року розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 20.10.2011 року. Судом встановлено, що зазначений договір підписано, нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію, у зв’язку з чим, він є укладеним.
Актом прийому-передачі орендованого майна від 21.09.2007 року підтверджується передача в оренду нерухомого майна за вказаним вище договором (а.с.10).
Порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати з'явилось підставою для звернення КП СМР «Аррікон»до суду з позовом у даній справі.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі виникли із орендних правовідносин, то при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного і господарського кодексів України, а оскільки предметом договору оренди є комунальне майно, то ще підлягають застосуванню положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частинами 1 та 3 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з часиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Пунктами 3.1-3.3 сторони договору оренди визначили розмір орендної плати, порядок її внесення.
У відповідності з пунктом 3.7 договору, орендна плата вноситься в повному обсязі незалежно від результатів господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати, у зв'язку з чим за період з квітня 2010 року по 31.05.2011 року є наявною заборгованість по орендній платі.
В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до пункту 3.5. договору оренди нерухомого майна орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення. Зайво внесена сума орендної плати, підлягає у встановленому порядку поверненню чи заліку в рахунок наступних платежів.
Згідно з пунктом 6.1. та 6.2 договору сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконання зобов’язання за кожний день прострочення виконання.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості в сумі 4539,22 грн. (а.с. 18), колегія суддів визнала його вірним.
Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 стосовно необхідності справляння орендної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 з 1 липня 2010 року до 1 січня 2011 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків установленого обсягу для орендарів - суб'єктів малого підприємництва і 80 відсотків установленого обсягу - для інших орендарів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вказана постанова регулює питання оплати державного, а не комунального майна.
Відповідно до підпункту 1.1. договору оренди нерухомого майна №430 від 21.09.2007 року з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –будівлю магазину літ „А” з прибудовою літ „а” (приміщення з №1 по №5, I) загальною площею 69,70 кв. м., що розташована за адресою: місто Севастополь, вул.. Ревякіна, будинок №66 „а”.
З цього вбачається, що жодних вказівок на розповсюдження вказаної Постанови на правовідносини, що регулюють питання оренди комунального майна, сама Постанова № 316 від 25.03.2009 року не містить.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 94,06 грн. колегія суддів визнала його вірним.
Відповідно до пункту 3.5 договору колегія суддів вважає розрахунок пені вірним у сумі 253,83 грн.
Відповідно до пункту 3.5. договору оренди нерухомого майна орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення. Зайво внесена сума орендної плати, підлягає у встановленому порядку поверненню чи заліку в рахунок наступних платежів.
Крім того, щодо стягнення судом першої інстанції з відповідача 6980,80 грн. штрафу, посилаючись при цьому на пункт 6.2 договору, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Згідно з пунктом 6.2 договору оренди, за невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що сторони при укладенні договору оренди № 430 від 21.09.2007 року самостійно на власний розсуд погодили з пунктом 6.2 договору про необхідність сплати штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз'яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.
Отже, оскільки стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд першої інстанції правильно та обгрунтовано зменшив розмір санкцій до 2000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що заявлений позивачем до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі. При цьому, приймає до уваги факт систематичної оплати відповідачем орендних платежів, однак в розмірі меншому, ніж належало.
Доводи апеляційної скарги КП СМР „Аррікон” стосовно того, що суд першої інстанції відмовив в розірванні договору та звільнення приміщення, колегія суддів вважає доводи не обґрунтованими, оскільки відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів вважає, що позивач не обґрунтував факт того, що відповідачем були порушені істотні умови договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично вносив орендну плату, однак в меншому розмірі, ніж належало до оплати. При цьому, орендар помилково посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316.
Посилання позивача на Акт від 19.05.2011 року перевірки ефективності використання об'єкту оренди, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскільки вказаним актом лише зафіксовано відсутність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за місцем знаходження об'єкту оренди (а.с.20). Однак, відсутність особисто орендаря за місцезнаходженням об'єкта оренди жодним чином не свідчить про використання об'єкта не за призначенням.
Відповідно до статті 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Однак, позивач не представив суду жодних доказів того, що орендоване приміщення використовується всупереч закріпленого в пункті 1.1 договору призначенню - для розміщення офісу, дрібнооптового магазину будівельних матеріалів, торговельної точки по реалізації продукції харчування (в тому числі хлібобулочних виробів та товарів підакцизної групи).
З цього вбачається, що доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів робить такий висновок, що права орендодавця можуть бути достатньою мірою захищені шляхом стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі, пені, штрафу та 3 % річних. Підстави для розірвання договору оренди відсутні.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміні чи скасуванню судовою колією апеляційного суду таке рішення не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 липня 2011 року у справі №5020-830/2011залишити без змін.
Головуючий суддя Підпис Н.І. Сікорська
Судді Підпис І.В. Антонова
Підпис М.І. Ткаченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)
2. Фізична особа - підриємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)