КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011                                                                                           № 61/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової  Л.А.

суддів:             

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін   

від позивача:          ОСОБА_1., представник, довіреність № 01 від 10.01.2011;

від відповідача:     ОСОБА_2., представник, довіреність б/н від 12.08.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних матеріалів „Союз”

на рішення           Господарського суду міста Києва від 01.04.2011

у справі                № 61/82 (суддя Івченко А.М.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю „Неохіміки Україна”;

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних

                             матеріалів „Союз”;

про                        стягнення заборгованості та збитків в сумі 729 267,32 грн.

          постанова прийнята 29.08.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 29.06.2011 до 17.08.2011, з 17.08.2011 до 29.08.2011. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 строк вирішення спору у справі № 61/82 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у справі № 61/82 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Неохіміки Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних матеріалів „Союз” про стягнення заборгованості та збитків в сумі 729 267,32 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 636 359,28 грн. заборгованості, 50 590,00 грн. пені, 21 561,06 грн. 7% річних, 20 031,55 грн. інфляційних втрат, 7 285,42 грн. державного мита, 235,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних матеріалів „Союз” (далі – ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, а також, що розмір суми, яка підлягає стягненню з нього за судовим рішенням, перевищує фактичний борг ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз”.

          Під час перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представником скаржника надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він заперечує факт отримання товару за накладними від 02.09.2010 № РН-001669 та від 15.09.2010 № РН-001762.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Неохіміки Україна” (далі – ТОВ „Неохіміки Україна”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз” та представник в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 зобов’язано надати: позивача: докази передачі відповідачу товару по видатковим накладним від 02.09.2010 № РН-0001669 та від 15.09.2010 № РН-0001762, а також супроводжувальні документи на спірні накладні; відповідача: довідку за підписами керівника та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних матеріалів „Союз”, що товар за видатковим накладними від 02.09.2010 № РН-0001669 та від 15.09.2010 № РН-0001762 не отримувався та не реалізовувався (використовувався).

          Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані, представником позивача в засіданні суду 29.08.2011 надано копії податкових накладних від 02.09.2010 № 1712 та від 15.09.2010 № 1805, які, на думку позивача, є доказом отримання відповідачем спірної партії товару.

          Представником позивача в засіданні суду 29.08.2011 заявлено усне клопотання про витребування в органах ДПІ податкових декларацій відповідача по ПДВ з розшифровкою, в розрізі контрагентів за спірний період, яке колегія суддів відхилила, оскільки, на думку колегії, дані податкові документи свідчать лише про діяльність ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз” як суб’єкта господарської діяльності і не стосуються предмету доказування у даній справі, яким є питання належного виконання останнім зобов’язань по сплаті коштів за отриманий товар. Крім того, в справі достатньо наявних матеріалів для розгляду позовних вимог по суті спору.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Неохіміки Україна” (Продавець) та ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз” (Покупець) 05.03.2010 укладено договір № 307.10.03.05, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями або документами, вказаними у п. 5.6 цього договору, які є його невід’ємними частинами (п. 1.1 договору).

          Згідно з п. 3.1 договору ціна за одиницю товару, строки та умови здійснення оплати кожної замовленої Покупцем партії товару, вказується у специфікаціях або документах, вказаних у п. 5.6 цього договору. А саме, у випадку, якщо для конкретної поставки строк оплати не встановлений у відповідній специфікації, то остаточний розрахунок за поставлену партію товару повинен відбутися у будь-якому випадку не пізніше, ніж через 15 (п’ятнадцять) календарних днів з моменту поставки. Датою поставки є дата підписання відповідної видаткової накладної.

          Відповідно до п. 4.1 договору Покупець зобов’язується, зокрема, оплатити товар в порядку, передбаченому даним договором.

          При поставці товару Продавець передає Покупцеві наступні документи: рахунок, видаткова накладна та податкова накладна (п. 5.6 договору).

          Пунктами 7.5, 7.6 договору передбачено, що Покупець, який прострочив обов’язок по оплаті, зобов’язаний на вимогу Продавця сплатити суму боргу, а також 7% річних від простроченої суми за користування коштами”, а також, що за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який є прострочене виконання зобов’язання, і припиняється лише в момент повного виконання Покупцем свого зобов’язання.

          З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається належне виконання позивачем умов договору, а саме, поставку відповідачу товару на загальну суму 697 116,00 грн.

          Строк оплати за отриманий відповідачем товар по наявним в матеріалах справи накладним зазначений у специфікаціях до кожної накладної і становить 30 календарних днів з дати рахунку. В кожній специфікації окремо визначена дата до кожної накладної відповідно, в залежності від дати прийняття відповідачем товару за зазначеними вище накладними.

          З наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається часткова оплата відповідачем коштів за отриманий від позивача товар, а саме, частково на суму 60 756,72 грн. оплачений товар лише за накладною від 07.04.2010 № РН-0000652.

          Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 636 359,28 грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Позивач листами від 06.07.2010 № 130/1 та від 31.08.2010 № 181 звернувся до відповідача з претензіями, в яких просив сплатити суму боргу.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 636 359,28 грн. за поставлений позивачем та отриманий відповідачем товар.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 636 359,28 грн.

          Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов’язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.  

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

          Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 51 014,42 грн., 7% річних в сумі 21 717,10 грн. та інфляційних втрат в сумі 20 176,52 грн.

          Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю пеню  в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов’язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання.

          Беручи до уваги положення п. 5.5 договору, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про правомірність нарахування пені за період, визначений позивачем.

          Разом з тим, при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Перевіряючи правильність нарахування пені, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 549, ч. 5 ст. 254 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за договором №307.10.03.05 та спірним накладним становить 50 590,00 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що Покупець, який прострочив обов’язок по оплаті, зобов’язаний на вимогу Продавця сплатити суму боргу, а також 7% річних від простроченої суми за користування коштами.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та положень п. 7.5 договору вимоги позивача про стягнення 7% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 21 561,06 грн. та 20 031,55 грн. відповідно.

          Заперечення скаржника щодо отримання товару за накладними від 02.09.2010 № РН-001669 та від 15.09.2010 № РН-001762, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від відповідача витребувано довідку за підписами керівника та головного бухгалтера ТОВ „Завод полімерних матеріалів „Союз”, що товар за видатковим накладними від 02.09.2010 № РН-0001669 та від 15.09.2010 №РН-0001762 не отримувався та не реалізовувався (використовувався). Станом на 29.08.2011 вимоги ухвали відповідачем не виконані, тобто, в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено факту неотримання товару по зазначеним накладним.

          Посилання заявника, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що позбавило можливості надати свої заперечення, спростовуються матеріалами справи, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 5), протокол с/засідання від 01.04.2011 (а.с. 137) з якого вбачається присутність в с/засіданні 01.04.2011 представника відповідача. Вказане дає підстави вважати, що відповідач був обізнаний про розгляд даного позову та приймав участь в розгляді справи, а тому мав можливість скористатись правами, наданими ст. 22 ГПК України.

          Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у справі № 61/82.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у справі № 61/82 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод полімерних матеріалів „Союз” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 61/82 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.08.11 (відправлено)