№ 2-1196/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року                Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді     БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі             АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Ялтинської міської ради  про визнання права власності, суд

в с т а н о в и в :

            ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на гараж, розташований  за адресою: АДРЕСА_1.     Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 з відповідачкою фактично склав договір купівлі-продажу належного гаражу. 15 березня 1994 року відповідачка ОСОБА_2 продала, а позивач ОСОБА_1 придбав гараж, договір був укладений в усній формі. Як вважає позивач, всі умови договору сторонами були виконані, але угода не була нотаріально посвідчена.

    Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, про день, час та місце судового розгляду була повідомлена  належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за  відсутності відповідача та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

          Представник третьої особи Ялтинської міської ради в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи сповіщений належним чином, своєчасно.

          Вислухавши  позивача, його представника, вивчивши матеріали справи, суд  вважає, що в позові має бути відмовлено з наступних підстав.

15 березня 1994  року позивач ОСОБА_1 придбав у відповідачки ОСОБА_2 гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.Договір купівлі-продажу гаражу був укладений в усній формі.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що  договір купівлі-продажу гаражу, від нотаріального посвідчення якого сторони відмовилися, був укладений в усній формі через те, що сторонами були  виконані всі умови договору  в повному обсязі.

У судовому засіданні судом  було зазначено, що усна домовленість при складанні договору купівлі-продажу суперечить правовим засадам діючого на той час законодавства.

В силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, зазначений Кодекс підлягає застосуванню виключно до тих цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року).

Таким чином, при вирішенні питання щодо визнання права власності підлягають застосуванню приписи Цивільного кодексу УРСР 1963 року в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Так за змістом частини 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.

Зазначені обставини та аналіз договору  не дає можливості суду зробити висновок про  укладення сторонами договору купівлі-продажу     .

Крім того суду не надано доказів, що гараж придбаний по усної угоди позивачем раніш належал  власнику гаражу, відповідачу   ОСОБА_2, письмові докази цього відсутні.  Оскільки  доказів, що гараж належав на праві власності відповідачці суду не надано, тому у неї і не виникало право складати договір купівлі-продажу, гараж не міг бути переданий  ОСОБА_1 у власність . Зазначені обставини та аналіз доказів  не дає можливості суду зробити висновок про  укладення сторонами договору купівлі-продажу гаражу.

До такого висновку суд прийшов дослідивши  всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Також суду не доведений факт ухилення відповідача від посвідчення договору через нотаріальну контору.

В супереч ст.10 ЦПК України, позивач не надав у судовому засіданні належних доказів щодо права власності на гараж.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з’ясувавши  усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень суд вважає вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.48 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ялтинської міської ради, про визнання права власності – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

С у д д я   –