Справа №  2-а-1662/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          22 серпня 2011 року cуддя Печерського районного суду Кирилюк  І.  В. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач, Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати дії відповідача про прийняття показника заробітної плати за 2007 рік (1 197,91 грн.) протиправними та незаконними; зобов’язати відповідача перерахувати пенсію позивача за віком з січня 2009 року з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік (1 573,99 грн.); зобов’язати відповідача до настання обставин, киї передбачають новий перерахунок нараховувати пенсію позивачеві довічно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку як пенсіонер в Управлінні ПФУ в Печерському районі м. Києва та одержує пенсію за віком, однак, після призначення пенсії продовжував працювати. Позивач звернувся до Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва для перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи та заробітної плати, на підставі яких відповідачем у 2009 році було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, тобто з порушенням норм чинного законодавства, у зв’язку із чим призначена після перерахунку пенсія менша ніж належить.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії.

18.08.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва просить в позові відмовити та зазначає, що ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по України, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Однак, підпунктами 9, 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було внесені зміни, згідно яких врегульовано питання застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення п. 35 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого норми ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відновили свою дію в первинній редакції. 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсії особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року. Отже, виходячи з пріоритетності законів над іншими нормативно-правовими актами, застосуванню підлягають норми Закону.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем, при цьому, позивач продовжував працювати, що також не заперечується відповідачем.

На підставі заяви позивача йому було зроблено перерахунок пенсії у 2009 році із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік в розмірі 1 197,91 грн.

На звернення позивача з проханням перерахувати пенсію із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2008 рік, Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва в здійсненні такого перерахунку відмовило, зазначивши, що перерахунок проведено вірно.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон), у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції. За цією редакцією, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в їх первинній редакції.

Тобто, з 22.05.2008 року перерахунок пенсії слід здійснювати із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до пп. 3 п. 11 цієї Постанови, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Тобто, цією нормою фактично відтворена редакція ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, яка визнана неконституційною.

Отже, починаючи з 28.05.2008 року, діють два нормативно-правові акти – Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, які регулюють спірні правовідносини.

При  цьому, умови перерахунку пенсії, визначені пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України, не відповідають умовам, викладеним в ч. 1 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не наведена Постанова Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, застосовуючи під час перерахунку пенсії позивача у 2009 році показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження неправомірності нарахування їй пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік при перерахунку пенсії у 2009 році.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 87, 90, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, –

П О С Т А Н О В И В:

  В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії – відмовити повністю.  Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя                                                                                                   І. В. Кирилюк